У статті піддаються критиці хибні судження і
наміри щодо скорочення курсу філософії у вищих навчальних закладах, вилучення філософії з програм підготовки наукових кадрів та з переліку дисциплін, за якими складаються кандидатські іспити. Особливо
гостро постає ця проблема як розрив корінних засадєдності філософії та педагогіки. На основі аналізу історичного розвитку філософії як духовно-практичного освоєння світу показано невідривність філософії від університетської освіти та педагогіки. Спираючись на філософське вирішення проблеми людини та її ролі у світі, ціннісних орієнтацій та ідеалів, педагогіка формує конкретну програму навчально-виховних дій, які мають забезпечити підготовку людини до
життя в контексті існуючих реалій, а також з точки зору суспільного ідеалу.
The article critically analyses the false intentions regarding reducing the number of teaching hours for Philosophy both as a higher education subject and a comprehensive examination for Candidate’s degree. Such an approach leads to breaking the fundamental unanimity of philosophy and pedagogy. By analyzing the evolution of philosophy as moral and practical mastering of a world, the
unity of philosophy, University education and pedagogy has been shown. Based on philosophical approach to the role and position of a human in the world, his/her value orientations and ideals, pedagogy works out a well-defined program of educational activities that have to provide a preparation of humans for living in the context of up-to-date reality and with a respect to a social ideal.
