This paper is a contribution in discus sions about the corporeal ‘uncertainty’ as a fundamental attribute of a human body,
thanks to which a body transforms into the body. Defining this ‘uncertainty’ as ‘sav ing deficiency’ contests its conception as
fallenness of the human body. However fallibility as a condition of ‘saving deficiency’ opens horizon for numerous cultural canons. An archaic body starts human’s battle against fear of own body. The history of culture represents the stages of this battle. Ontology of ‘saving deficiency’ of the human body allows going beyond the limits of the constructivist position in interpreting the history.
Дана стаття є внеском у дискусію про тілесну «невизначеність» людини. Останню розглядають як фундаментальний атрибут людського тіла, завдяки котрому воно трансформується у людську тілесність. Визначення цієї «невизначеності» як «рятівної вади» оспорює уявлення про неї як гріховну ознаку людського тіла. Адже «вразливість» тіла, постаючи умовою його «рятівної вади», відкриває горизонт для виникнення численних культурних канонів. Архаїчне тіло розпочинає битву людини проти страху перед власним тілом. Історія культури презентує етапи цієї битви. Онтологія «рятівної вади» людського тіла уможливлює вихід за межі конструктивістської інтерпретації історії.
Данная статья является вкладом в дискуссию о телесной «неопределенности», рассматриваемой в качестве фундаментального атрибута человеческого тела. Благодаря последнему тело обладает способностью трансформироваться в человеческую телесность. Определение этой «неопределенности» как «спасительного недостатка» оспаривает представление о ней как греховной характеристике человеческого тела. Ведь «уязвимость» тела, являясь условием его «спасительного недостатка», открывает горизонт для возникновения многочисленных культурных канонов. Архаическое тело начинает битву человека против страха перед собственным телом. История культуры представляет этапы этой битвы. Онтология «спасительного недостатка» человеческого тела делает возможным выход за пределы конструктивистской интерпретации истории.
