У статті досліджується комунікативна сутність політичної культури, яка формує
поведінку, погляди, переконання, свідомість і життєву позицію індивідуумів, груп, спільнот,
соціуму та нації. Автор розглядає роль, значення і подвійну складову цього явища,
запобігаючи формуванню у політиків і громадян конфронтаційного мислення на рівні
«свій/чужий».
В статье исследуется языковая коммуникативная сущность политической культуры,
которая формирует поведение, взгляды, убеждения, сознание и жизненную позицию
индивидуумов, групп, общностей, социума и нации. Автор рассматривает роль, значение и
двойственную составляющую этого явления, упреждая формирование у политиков и
граждан конфронтационное мышление на уровне свой/ чужой.
Linguistic communicative essence of political culture, which forms a conduct, looks,
persuasions, consciousness and vital position of individuals, groups, communities, society and
nation, is probed in the article. An author examines a role, value and ambivalent constituent of this
phenomenon, preventing the formation of politicians and citizens confrontation thought at level
insider/ stranger.
