Статтю присвячено підведенню основних підсумків дослідження автором суспільної моралі в
контексті основних принципів синергетики. В
структурі системи суспільної моралі виділено два
основних рівні: макрорівень моральної свідомості
та мікрорівень моральної практики. Складність системи моралі зумовлена як
кількісними показниками, так і складністю зв’язків між її елементами, адже
в процесі моральної практики люди вступають між собою в безліч стосунків
із великою кількістю ступенів свободи. Відкритість системи суспільної моралі засвідчується існуванням певного впливу однієї системи на іншу, а також
їх тісним зв’язком з іншими явищами природного та соціокультурного буття.
Свідченням нелінійності системи моралі є те, що вплив зовнішніх чинників
не має в ній однозначного відгуку. Самоорганізація системи суспільної моралі
може бути визначена як процес появи узгодженості між її елементами, унаслідок чого формуються певні структури та властивості, причому все це відбувається без специфічного зовнішнього впливу, тобто такого, що нав’язує певне
формоутворення. Моральним хаосом є такий стан системи суспільної моралі,
за якого порушується взаємодія, взаємозв’язки, узгодженість між елементами
її мікро-, макрорівнів і керуючими факторами.
Статья посвящена подведению основных итогов исследования автором общественной морали в контексте основных принципов синергетики. В структуре системы общественной морали выделены два основных уровня: макроуровень морального сознания и микроуровень моральной практики. Сложность системы общественной морали обусловлена как количественными
показателями, так и сложностью связей между ее элементами, поскольку в
процессе моральной практики люди вступают между собой во множество
отношений с большим количеством степеней свободы. Открытость системы
общественной морали подтверждается существованием влияния одной
системы на другую, а также их тесной связью с другими феноменами природного и социокультурного бытия. Свидетельством нелинейности системы
морали является то, что влияние внешних факторов не имеет в ней однозначной реакции. Самоорганизация системы общественной морали может быть
определена как процесс появления согласованности между ее элементами,
в результате чего формируются определенные структуры и свойства, причем
все это происходит без специфического внешнего воздействия, то есть такого, которое навязывает определенное формообразование. Моральным хаосом
является такое состояние системы общественной морали, при котором нарушается взаимодействие, взаимосвязи, согласованность между элементами ее
микро-, макроуровня и управляющими факторами.
The article is devoted to summarizing the main results of the author’s study of
social morality in the context of the basic principles of synergetics. Synergetics in
the given is used as the initial methodological orienting point that directs attention
to specific mechanisms and patterns of social morality, inherent to all open complex
self-organizing systems. There are two main levels in the system of social morality:
macro level of moral consciousness (a set of collective moral ideas of community) and
micro level of moral practice (it includes members of a community who, adopting its
moral orientations in his/her own individual moral conscience, implement them in
practice). Relationships of subordination and circular causality exist between these
levels. The complexity of the system of social morality is due to quantitative indicators
and complexity of relationships between its elements, because in moral practice people
have a variety of relationships with a lot of degrees of freedom. The openness of the
system of social morality is confirmed by the existence of the influence of one system
on another, as well as their close relationship with other phenomena of natural and
socio-cultural life. Those of them that have the greatest influence on the formation
and functioning of social morality are defined as its control factors. Social morality
is nonlinear system, because the impact of external factors isn’t unambiguous. Self-
organization of the system of social morality can be defined as the process of emergence
of coherence between its elements, resulting in the formation of certain structures and
properties, and all of this is happening without a specific external influence, that is
one that imposes certain forms. Moral chaos is such a state of the system of social
morality, in which disturbed interaction, relationship, coordination between elements
of its micro, macro levels and control factors.
