Сучасний контекст глобалізації формує соціокультурні виклики для
освітньої політики. Відбувається процес руйнації колишніх ієрархічних
структур порядку в турбулентних потоках хаотичного сплетення і перемішування «плинних» цілісностей та становлення нових, мережевих
структур, що проростають подібно до ризоми крізь бар’єри політічних, національних, культурних, етнічних та інших локальностей. Як
навчитися жити в мультикультурному світі в умовах складних і суперечливих процесів інтеграції та інформаційної революції, яка примножує відмінності? Який концепт культури може бути підставою для
трансформації освіти та гуманітарної політики в цілому? У статті
розглядається динаміка осмислення стратегій культури в концептах інтеркультурності, мультикультурності і транскультурності. Робиться
висновок про дескриптивну і нормативну релевантність концепту транскультурності для формування нової освітньої стратегії і практики.
Показано, що глобалізація відбувається як процес, в якому суперечливо
реалізуються тенденції універсальної стандартизації світу і створення
культурного розмаїття. Обидві тенденції в конкуренції і взаємосплетенні створюють нові форми глобалізації культури, зокрема, у вигляді
транскультурних мереж. В статті розкривається положення про те,
що транскультурні освітні мережі формують значний потенціал соціальної творчості. Намагання української освіти бути не тільки сучасною, але й спрямованою у майбутнє, ставить її в ситуацію необхідності
транскультурного перетворення відповідно до орієнтацій на цінності
миру, соціальної справедливості і сталого розвитку.
Современный контекст глобализации формирует социокультурные вызовы для образовательной политики. Происходит процесс разрушения прежних иерархических структур
порядка в турбулентных потоках хаотического сплетения и перемешивания «текучих» целостностей и становления новых, сетевых структур, прорастающих подобно ризоме сквозь
барьеры политических, национальных, культурных, этнических и других локальностей.
Как научиться жить в мультикультурном мире в условиях сложных и противоречивых
процессов интеграции и информационной революции, умножающей различия? Какой концепт культуры может быть основанием для трансформации образования и гуманитарной
политики в целом? В статье рассматривается динамика осмысления стратегий культуры
в концептах интеркультурности, мультикультурности и транскультурности. Делается вывод о дескриптивной и нормативной релевантности концепта транскультурности для формирования новой образовательной стратегии и практики. Показано, что глобализация осуществляется как процесс, в котором противоречиво реализуются тенденции универсальной
стандартизации мира и создания культурного разнообразия. Обе тенденции в конкуренции
и взаимопереплетении создают новые формы глобализации культуры, в частности, в виде
транскультурных сетей. Раскрывается положение о том, что транскультурные образовательные сети формируют значительный потенциал социального творчества. Стремление
украинского образования быть не только современным, но и направленным в будущее, ставит его в ситуацию необходимости транскультурного преобразования в соответствии с ориентаций на ценности мира, социальной справедливости и устойчивого развития.
Contemporary socio-cultural context of globalization creates the challenges for educational
policy. A process of destroying the previous hierarchical structures of order in turbulent flows
of chaotic interlacement and mixing «fluid» integrity and becoming new network structures,
germinating like rhizome through the barriers of political, national, cultural, ethnic and other
localities is taken place. How can we learn to live in a multicultural world in the face of complex
and contradictory processes of integration and the information revolution, which multiplies
the diversities? Which concept of culture can be the basis for the transformation of education
and humanitarian policy in general? The article deals with the dynamics of understanding the
strategies of culture in the concepts of interculturality, multiculturality and transculturality. The
conclusion about the descriptive and normative relevance of concept of transculturality for
forming a new educational policies and practices is grounded. It is shown that globalization
is carried out as a process, in which tendencies of the universal standardization of the world
and the creation of cultural diversity are realized contradictory. Both trends in competition
and interweaving create the new forms of globalization of culture, in particular in the form of
transcultural networks. The position, according to which transcultural education networks form
a significant potential of social creativity is shown. The attempt of Ukrainian education to be as
up-dated as oriented to the future puts it in a situation of necessity of transcultural transformation
in accordance with a focus on the values of peace, social justice and sustainable development.
