Необхідність перегляду існуючих підходів до освіти учнів, які будуть жити в умовах, що суттєво відрізняються від сучасних, обумовлюється інтенсивним розвитком інформаційних та телекомунікаційних технологій. На думку ряду експертів [1,2], з розвитком інформаційних технологій на дистанційні форми навчання можна буде відводити до 40 % всього навчального часу, поєднуючи їх із традиційними формами очних занять (40 %) і самоосвітою (20 %). Тому постає завдання необхідності значного посилення уваги до створення науково-методичних та психолого-педагогічних розробок в галузі дистанційного навчання і самоосвіти.
Необходимость пересмотра существующих подходов к образованию учащихся, будут жить в условиях, которые существенно отличаются от современных, обуславливается интенсивным развитием информационных и телекоммуникационных технологий. По мнению ряда экспертов [1,2], с развитием информационных технологий на дистанционные формы обучения можно будет отводить до 40% всего учебного времени, сочетая их с традиционными формами очных занятий (40%) и самообразованием (20%). Поэтому стоит задача необходимости значительного усиления внимания к созданию научно-методических и психолого-педагогических разработок в области дистанционного обучения и самообразования.
The need to review existing approaches to the education of students who will live in conditions that differ significantly from today, driven by intense development of information and communication technologies. According to some experts [1,2], with the development of information technology in distance learning can allocate up to 40% of training time, combining them with traditional forms of eye exercises (40%) and self-education (20%). Therefore, the goal is a significant need for increased attention to the creation of scientific-methodological and psycho-pedagogical developments in the field of distance education and self-education.
