Метою цієї статті є намір визначити, які ж параметри і фактори визначають конфігурацію політичного устрою і здатні впливати на поведінку основних політичних акторів в тлумаченні компаративістських підходів у сучасній політичній науці. В рамках традиції дослідження взаємодій між політичними центрами і периферією виділені два основних підходи: неокласичний, плюралістичний, представлений в роботах С. Роккана і його послідовників, і неомарксистської (І. Валлерстайн, М. Хетчер та ін.) Незважаючи на істотні відмінності, ці два підходи поєднують ряд спільних рис. І той і інший як основні одиниці аналізу розглядають не стільки національні держави, скільки їх складові (центри та периферії), взаємодія між ними, між різними центрами, в тому числі і на наддержавному рівні. Основну увагу представники одного й іншого напрямків звертають на три аспекти відносин між центром і периферією: формування центрів сучасних держав, природа імперіалізму і внутрішньої неоколоніалізм, етнічна мобілізація і опір процесу формування нації.
Целью этой статьи есть намерение определить какие же параметры и факторы определяют конфигурацию политического устройства и способны влиять на поведение
основных политических актеров в толковании компаративистских подходов в современной политической науке. В рамках традиции исследования взаимодействий между политическими центрами и периферией выделены два основных подхода: неоклассический, плюралистический, представленный в работах С. Роккана и его последователей, и неомарксистский (І. Валлерстайн, М. Хетчер и др.). Несмотря на существенные различия, эти два подхода объединяют ряд общих черт. И тот и другой как основные единицы анализа рассматривают не столько национальные государства, сколько их составляющие (центры и периферии), взаимодействие между ними, между различными центрами, в том числе и на надгосударственному уровне. Основное внимание представители одного и другого направлений обращают на три аспекты отношений между центром и периферией: формирование центров современных государств, природа империализма и внутренней неоколониализм, этническая мобилизация и сопротивление процесса формирования нации.
The purpose of this article is to define what kind of parameters and factors that determine the configuration of the political system and are able to affect the behavior of the main political actors in the interpretation of comparativistic approaches in contemporary political science. In the tradition of the study of interactions between the political centres and periphery is necessary to allocate two basic approaches: neoclassical, pluralistic, presented in the works S. Rokkan and his followers, and neomarxists (І. Wallerstein, М.Hechter, etc.). Despite significant differences, these two approaches combine a number of common characteristics. And the one and the other as the basic unit of analysis consider not so much national state, how many of their constituents (centres and periphery), the interaction between them, between the various centres, including at the supra- state level. The main attention of the representatives of one of the other areas of looking at three aspects of the relationship between the center and the periphery: the formation of the centers of modern States, the nature of imperialism and internal neocolonialism, ethnic mobilization and resistance to the process of formation of the nation.
