Стаття аналізує окремі виклики, які постають перед сучасною політикою у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності в умовах війни. У центрі уваги студентська академічна мобільність, яка досі неоднозначно оцінюється в експертному середовищі, особливо в контексті патріотичного виховання. Виїзд за кордон мільйонів громадян України, в тому числі й молоді, посилює деякі упередження щодо актуальних завдань міжнародних програм обмінів студентів, наукових стажувань, навчальних практик тощо. Однак, поряд із іншими викликами і парадоксами демократії, це дуже конкретне право людини вільно здобувати знання й компетентності у відкритому світі цілком може сприяти зміцненню національної стійкості та громадянської культури. Мета статті вбачається у необхідності окреслити: вплив академічної мобільності на громадянську свідомість і патріотизм; нормативне розуміння такої мобільності та політики громадянської ідентичності у чинному законодавстві України; тематичні аспекти міжнародних освітніх програм для молоді; рекомендації з подальшого посилення взаємозв’язку між потребами національної стійкості та сучасними запитами молодих людей на мобільність. У процесі написання статті використовувалися методи аналізу офіційних документів, порівняння даних соціологічних опитувань, системний і структурний підходи у вивченні різних програмних можливостей, які пропонуються сучасним студентам, а також їх співставлення з актуальними завданнями політики зміцнення національної стійкості та розвитку патріотизму в умовах війни. Стратегічний і відповідальний підхід до розвитку громадянської свідомості та патріотичного виховання потребує сприятливої нормативно-правової бази та досвіду її ефективної імплементації. Підтримка молоді в паралельних умовах війни та подальшої глобалізації освітнього простору потребує об’єднання зусиль фахівців різних галузей політики: освітньої, культурної, інформаційної, безпекової, соціальної та інших.
The article analyzes some of the challenges facing modern politics in the field of establishing Ukrainian national and civil identity in war conditions. The focus is on student academic mobility, which is still ambiguously assessed in the expert environment, especially in the context of patriotic education. The departure abroad of millions of Ukrainian citizens, including young people, reinforces some prejudices about the actual tasks of international student exchange programs, scientific internships, educational practices, etc. However, along with other challenges and paradoxes of democracy, this very specific human right to freely acquire knowledge and competence in the open world may well contribute to strengthening national stability and civic culture. The aim of the article is to outline the following: the impact of academic mobility on civic awareness and patriotism; the normative understanding of such mobility and the policies of civic identity in the current legislation of Ukraine; specific aspects of international educational programs for youth; recommendations for further strengthening the relationship between the needs of national resilience and the modern demands of young people for mobility. The writing process involved methods such as the analysis of official documents, comparison of sociological survey data, systematic and structured approaches in studying various program opportunities available to contemporary students, as well as their alignment with the current objectives of policies aimed at strengthening national resilience and fostering patriotism in the context of war. A strategic and responsible approach to the development of civic consciousness and patriotic education requires a favorable regulatory framework and experience in its effective implementation. Supporting young people in parallel conditions of war and further globalization of the educational space requires uniting the efforts of specialists in various fields of politics: educational, cultural, informational, security, social and others.
