Розглянуто «новий регіоналізм» як сучасну хвилю адміністративно-територіального
реформування, яка з’явилася з 1990-х рр. в Європі, що надає нові функції регіонам, більше
самостійних прав. Розкрито принцип субсидіарності, який є однією з трьох складових
регіоналізації та інтеграції, заснованих на досвіді держав-членів ЄС, і полягає в мінімальному втручанні центральних органів влади в життя місцевих громад, лише за
крайньої необхідності. Принцип не використовується в українських нормативних актах,
однак його певні аспекти та складові є частиною законодавства України. Наголошується,
що реформа децентралізації є на часі, особливо в умовах трансформації регіональних
політичних суб’єктів. Часто до неї відносяться з недовірою, однак саме її уповільнення та
несприйняття є загрозою для територіальної цілісності України. Визначено, що ці процеси
повинні бути заздалегідь запланованими, спрогнозованими, з урахуванням регіональних
інтересів й особливостей регіональних політичних суб’єктів. Концентрація влади в одних
руках та принцип розподілення державних коштів у регіони з волі керівників держави та
обласних центрів відходять у минуле. Підкреслено, що демократизація суспільства, яка
набула ознак незворотності, вимагає децентралізації всіх гілок влади та переміщення
багатьох функцій життєдіяльності в осередки місцевого самоврядування. Відповідно,
регіональні громади вимагають більше самостійності та незалежності в прийнятті рішень
на місцевому рівні а, отже, назріла потреба в реформуванні адміністративно-
територіального устрою держави. Відзначено, що «новий регіоналізм» змінив правила
несправедливої гри і функції регіонів наповнилися новим змістом – розподіляються владні
повноваження, місцеві громади стають автономними. Для розгляду поставленої проблеми в
роботі використано системний підхід, порівняльний метод, основи діалектичного аналізу.
The «new regionalism» is seen as a modern wave of administrative-territorial reform that has
emerged in Europe since the 1990s. It gave new functions to the regions, giving them more
independent rights. The principle of subsidiarity is revealed, which is one of the three components
of regionalization and integration, based on the experience of EU member states and consists in the
minimal intervention of central authorities in the lives of local communities, only when absolutely
necessary. The principle is not used in Ukrainian regulations, but its certain aspects and
components are part of Ukrainian legislation. It is emphasized that the reform of decentralization is
on time, especially in the context of the transformation of regional politics actors. She is often
treated with fear and distrust. However, its slowdown and rejection are a threat to the territorial
integrity of Ukraine. It is determined that these processes should be planned in advance, forecasted,
taking into account regional interests and features of regional political subjects. The concentration
of power on one hand and the principle of distribution of state funds in the regions by the will of the
heads of state and regional centers are a thing of the past. It is emphasized that the democratization
of society, which has acquired signs of irreversibility, requires the decentralization of all branches
of government and the transfer of many vital functions to the centers of local self-government.
Accordingly, regional communities demand more autonomy and independence in decision-making
at the local level and, consequently, there is a need to reform the very administrative-territorial
structure of the state. It is noted that the «new regionalism» has changed the rules of the unfair
game and the functions of the regions have been filled with new meaning - now the government is
forced to share its powers, local communities become autonomous entities, and have many internal
issues. To consider the problem, the system approach, comparative method, basics of dialectical
analysis were used in the work.