Екологічна криза, що все більш загострюється у сучасному світі, актуалізує нові підходи до наукового осмислення взаємодії людини і природи. Ключовими з них є антропоцентричний, природоцентричний та екоцентричний, які спрямовані на формування відповідного їм типу екологічної свідомості й самосвідомості особистості. Метою дослідження є виявлення теоретико-методологічних основ дослідження екологічної самосвідомості особистості у сучасній психології. Антропоцентричний тип екологічної свідомості утверджує людину як найвищу цінність і головного суб’єкта організації середовища, для якого оточуючий світ є ресурсом для задоволення потреб. Природоцентричний тип визнає найвищою цінністю природу, на служіння якій має спрямовуватися діяльність індивіда. Для екоцентричного типу екологічної свідомості найвищою цінністю є гармонійний розвиток природи і людини як її частини з урахуванням можливих наслідків антропогенного впливу. На переконання психологів, екологічна самосвідомість особистості формується через відокремлення себе від світу й усвідомлення власних можливостей впливу на нього. Вона може проявлятися як усвідомлення матеріального світу та взаємозв’язку між його системами і як визначення ролі
та місця людини у цьому світі. Співвідношення компонентів екологічної самосвідомості відображає актуальний стан розвитку суспільства. До найбільш актуальних сьогодні екологічних проблем, що відображають зміст та спрямованість екологічної самосвідомості особистості, вчені відносять власне екологічні, соціальні, науково-психологічні, освітні, а також практичні (зокрема, надання психологічної допомоги особам, які постраждали від стихійних лих, екологічних та техногенних катастроф, методи діагностики та формування екологічної свідомості й самосвідомості, тощо).
The ecological crisis, which is becoming more acute in the modern world, actualizes new approaches to the scientific understanding of the interaction between human and nature. The basic ones are anthropocentric, nature-centric and eco-centric, which are aimed at forming the corresponding type of ecological consciousness and self-consciousness of the individual. The purpose of the study is to identify the theoretical and methodological foundations of the study of ecological identity of the individual in modern psychology. The anthropocentric type of ecological consciousness affirms human as the highest value and the main subject of the organization of the environment, for which the world around him is a resource to meet needs. The nature-centric type recognizes the highest value of nature, the service of which should be directed to the activities of the individual. For the ecocentric type of ecological consciousness, the highest value is the harmonious development of nature and human as part of it, taking into account the possible consequences of anthropogenic impact.
According to psychologists, the ecological self-consciousness of the individual is formed through separation from the world and awareness of their own ability to influence it. It can manifest itself as an awareness of the material world and the relationship between its systems and as a definition of the role and place of the human in this world. The ratio of the components of ecological self- awareness reflects the current state of development of society. Among the most pressing environmental problems today, reflecting the content and direction of ecological self-awareness of the individual, scientists include the actual environmental, social, scientific, psychological, educational, and practical (in particular, providing psychological assistance to victims of natural disasters, environmental disasters, methods of diagnosis and formation of ecological consciousness and self-consciousness, etc.).
