Язык и поэтика: анализ концепций последователей А. А. Потебни. Часть II: Д. Н. Овсянико-Куликовский, А. Горнфельд, Т. Райнов, П. Энгельмейер

Abstract

В 1907 – 1923 гг. в Харькове выходил неперио-дический сборник трудов так называемой «Харьковской школы» – последова-телей А.А. Потебни и А.Н. Веселовского. Сборник назывался «Вопросы теории и психологии творчества». В данной статье проведен анализ трудов, во-шедших в этот сборник и так или иначе связанных с теорией поэтического творчества. Мы показываем, что ряд мыслей, высказываемых исследовате-лями «Харьковской школы» и поныне применимы в философии поэтического творчества. В данной статье мы анализируем применимость к современ-ной философии поэтического творчества трудов Д.Н. Овсянико-Куликов-ского, А. Горнфельда, Т. Райнова, П. Энгельмейера. Труды каждого из них мы рассматриваем с точки зрения их современности и своевременности для философии поэтического творчества, а также полезности для фило-софии образования. Д.Н. Овсянико-Куликовский анализирует лирическое чув-ство, возникающее у читателя-интерпретатора при чтении поэтического произведения. Мы подчеркиваем важность лирического чувства также и при обучении искусству. Горнфельд обращается к идеям Потебни, призна-вая любое художественное творчество символичным и иносказательным, а также постулируя бесконечное число возможных интерпретаций каждо-го художественного произведения. Этот факт также важен для процесса образования. Райнов пишет главу под названием «Лирика научно-философ-ского творчества», в которой также рассматривает факторы, важные и для философии образования. В своем труде он рассматривает факторы, влияющие на восприятие индивидом решаемой и решенной задачи, которая вполне может быть обучающей. Наконец, Энгельмейер намерен основать свою науку о творчестве – Эврологию. Мы также показываем, что к его рас-суждениям о творчестве может быть проведена параллель размышлений об обучении.

У 1907 – 1923 рр. у Харкові виходив неперіодичний збірник праць так званої «Харківської школи» – послідовників А.А. Потебні і А.Н. Веселов-ського. Збірник називався «Питання теорії і психології творчості». В даній статті проведено аналіз праць, які увійшли до цієї збірки і так чи інакше пов’язаних з теорією поетичної творчості. Ми показуємо, що ряд думок, ви-словлюваних дослідниками «Харківської школи» і понині застосовні у фі-лософії поетичної творчості. У даній статті ми аналізуємо застосовність до сучасної філософії поетичної творчості праць Д.Н. Овсянико-Куликовського, О. Горнфельда, Т. Райнова, П. Енгельмейера. Праці кожного з них ми розгля-даємо з точки зору їх сучасності і своєчасності для філософії поетичної твор-чості, а також корисності для філософії освіти. Д.Н. Овсянико-Куликовський аналізує ліричне почуття, що виникає у читача-інтерпретатора при читанні поетичного твору. Ми підкреслюємо важливість ліричного почуття також і при навчанні мистецтву. Горнфельд звертається до ідей Потебні, визна-ючи будь-яку художню творчість символічною і алегоричною, а також по-стулюючи нескінченне число можливих інтерпретацій кожного художнього твору. Цей факт також важливий для процесу освіти. Райнов пише главу під назвою «Лірика науково-філософської творчості», в якій також розглядає чинники, важливі і для філософії освіти. У своїй праці він розглядає факто-ри, що впливають на сприйняття індивідом розв’язуваного і вирішеного за-вдання, яке цілком може бути навчальним. Нарешті, Енгельмейер мав намір заснувати свою науку про творчість – Еврологію. Ми також показуємо, що до його міркувань про творчість може бути проведена паралель роздумів про навчання.

In 1907 – 1923 in Kharkov a non-periodical collection of works of the so-called “Kharkov school” – the followers of A.A. Potebnja and A.N. Veselovskiy – was published. Its title was “Questions of Theory and Psychology of Creativity”. This article deals with the works included in this collection and in one way or another connected with the theory of poetic creativity. I show that some ideas of the researchers of the “Kharkov school” are still relevant for the philosophy of poetic creativity and philosophy of education and analyze the relevance of D.N. Ovsyaniko-Kulikovsky’s, A. Gornfeld’s, T. Raynov’s and P. Engelmeier’s works for the contemporary philosophy.These works are examined from the point of view of their modern character and relevance for the philosophy of poetic creativity, as well as usefulness for the philosophy of education. D.N. Ovsyaniko-Kulikovsky analyzes the lyrical feeling that arises in the reader- interpreter reading a poetic work. We emphasize the importance of lyrical feeling in teaching as well. Gornfeld addresses the ideas of Potebnja recognizing any artistic work as symbolic and allegorical, as well as postulating an infinite number of possible interpretations of each artwork. This fact is also important for the education process. T. Raynov writes a chapter called “Lyrics of Scientific and Philosophical Creativity,” which also studies factors important for the philosophy of education. He analyses the factors influencing the way an individual conceives the problem being solved and solved, which may well be a teaching one. Finally, Engelmeyer intends to establish his science of creativity – Evrology. We also show that a reflection on teaching can be developed in parallel with his arguments about creativity.