Owing to the nearly tangible result in the quest toward inclusive development in Africa, there has been the clamour that perhaps the Social Sciences, charged with the responsibility of providing solace for the menace are no longer adequate. This is the axiomatic basis upon which this essay builds its argument as it aims to blaze a trail that is usually taken for granted in the discourse on development – pedagogy. Hence, via the methods of comparison and analysis, this essay discloses the nexus between John Dewey’s reconstructionism and Julius Nyerere’s educational model of self-reliance as a basis to structure development from the arena of education. For Dewey, through education, society can develop and reform its purposes and can move in different directions. For Nyerere, education for self-reliance has to foster communal goals of living together and working together for the common good. Both Dewey and Nyerere stated that education should make the individual realize that he is a member of the society and learn to participate in social learning. A critical examination of the ideas of these minds reveals that in the face of the discrepancies or differences motivations between their educational philosophies, the aggregate factor is suggestive of a worthy platform upon which a self-reliant education that will usher in the era of social development may be erected. This study admits the undeniable Western presence and the indigenous approach which makes it to initiate a blend of them. The parenthood can serve as a platform that will nurture minds that will consequently inform national development, also ideology plays a very crucial role. The present educational system of contemporary Africa has waned consequent to the circumvention of proper assessment of knowledge. The educational framework is therefore the onus and recommendation of this intellectual inquiry.
Наслідком надмірних пошуків інклюзивного розвитку в Африці стало нарікання, що, можливо, саме суспільні науки несуть відповідальність за те, що численні пропоновані рішення для відвертання загрози вже не є адек-ватними. На такій аксіоматичній основі побудовано аргументацію цього на-рису, яка має на меті розчистити той шлях, який зазвичай сприймається як 140ISSN 2309-1606. Філософія освіти. Philosophy of Education.2019. No 2 (25)Філософія освіти в Нігерії: досвід інтеркультурного діалогу140самозрозумілий в дискурсі про розвиток – педагогіку. Отже, за допомогою методів порівняння та аналізу цей нарис розкриває зв’язок між реконструк-ціонізмом Джона Дьюї та навчальною моделлю опертя на себе Джуліуса Ньєрере як основу для структурного розвитку освіти.
Следствием чрезмерных поисков инклюзивного развития в Африке стали нарекания, что, возможно, именно общественные науки несут от-ветственность за то, что многочисленные предлагаемые решениях для предотвращения угрозы уже не являются адекватными. На такой аксио-матической основе построена аргументация этого очерка, которая имеет целью расчистить тот путь, который обычно воспринимается как само со-бой разумеющийся в дискурсе о развитии – педагогику. Итак, с помощью методов сравнения и анализа этот очерк раскрывает связь между рекон-струкционизмом Джона Дьюи и образовательной моделью опоры на себя Джулиуса Ньерере как основу для структурного развития образования.
