На семінарі обговорювалась концептуальна доповідь, присвячена проблемам і практикам мультикультурної освіти в США. В сучасних умовах набуває актуальності потреба у вивченні американського досвіду мультикультурної освіти з метою перетворення освіти на стратегічний ресурс розвитку українського суспільства відповідно до глобальних викликів ХХІ століття та локальних соціокультурних і політичних потреб. Освітня євроінтеграція України потребує прояснення змісту мультикультурних викликів, способів їх інтерпретації та теоретичної верифікації можливих відповідей на них. В такому контексті порушувалися питання співставлення і співвіднесення культур, межі прийняття культури Іншого; проблема толерантності як визнання Іншого; діалогу, що набуває форми політики визнання. Було зазначено, що Україна має власний унікальний досвід мультикультурного суспільства і власну традицію мультикультурної освіти. Були висловлені застереження проти перетворення мультикультуралізму на ярмарок етнічних цінностей та традицій. Акцентувалося на необхідності саме творчої відкритості України «досвіду Іншого», зокрема і досвіду мультикультурної освіти. Головне, що визначає мультикультурність – це режим чутливості до значущих культурних відмінностей. Виклики мультикультуралізму і його впровадження вимагають переосмислення самої теоретичної моделі людини, насамперед, з точки зору антропології межі, орієнтованої на окреслення границі «людського». Центральна ідея антропологічного мультикультуралізму - це рівноправний діалог культур як основа сучасного суспільства і діалогічність як загальний принцип співіснування відмінностей у сучасному світі культурного різноманіття.
Було підкреслено, що діалогічно організоване громадянське суспільство деліберативної демократії практикує не статичний, гетоподібний, а інтерактивний і динамічний мультикультуралізм. Засадничим для мультикультурної освіти має бути формування багатовимірної відповідальності за створення глобальної культури миру в рамках глобальних культурних та інституційних структур.
На семинаре обсуждался концептуальный доклад, посвященный проблемам и практикам мультикультурного образования в США. В современных условиях становится актуальной необходимость в изучении американского опыта мультикультурного образования с целью превращения образования в стратегический ресурс развития украинского общества в соответствии с глобальными вызовами XXI века и локальными социокультурными и политическими потребностями. Образовательная евроинтеграция Украины требует прояснения содержания мультикультурных вызовов, способов их интерпретации и теоретической верификации возможных ответов на них. В таком контексте поднимались вопросы сопоставления и соотнесения культур, границы принятия культуры Другого; проблема толерантности как признание Другого; диалога, приобретающего форму политики признания. Было отмечено, что Украина имеет собственный уникальный опыт мультикультурного общества и собственную традицию мультикультурного образования. Были высказаны предостережения против превращения мультикультурализма в ярмарку этнических ценностей и традиций. Акцентировалась необходимость именно творческой открытости Украины к «опыту Другого», в том числе и опыту мультикультурного образования. Главное, что определяет мультикультурность - это режим чувствительности к значимым культурным различиям. Мультикультурность конституируется не в факте культурного многообразия, а в сознательной установке и готовности к учету культурных различий как значимого фактора образовательного процесса.
Вызовы мультикультурализма и его внедрение требуют переосмысления самой теоретической модели человека, прежде всего, с точки зрения антропологии границы, ориентированной на определение той черты, где начинается «расчеловечивание» человека, а угроза антропологической катастрофы может превратиться в реальность. Центральная идея антропологического мультикультурализма - это равноправный диалог культур как основа современного общества и диалогичность как общий принцип сосуществования различий в современном мире культурного разнообразия. Было подчеркнуто, что диалогически организованное гражданское общество делиберативной демократии практикует не статичный, геттоподобный, а интерактивный и динамичный мультикультурализм. Основополагающим для мультикультурного образования должно быть формирование многомерной ответственности за создание глобальной культуры мира в рамках глобальных культурных и институциональных структур.
The workshop was devoted to the problems and practices of multicultural education in the USA, which were presented in a special report. The necessity for study American experience in this area increased as far as education become strategic resource of development of Ukrainian society according to the global challenges of the 21st century and local socio-cultural and political needs. Educational integration of Ukraine to EU needs clarification of the content of multicultural challenges, the modes of its interpretation and theoretical verification of the possible responses on them. The issues of comparison and correlation of cultures, the boundaries of the accepting of the culture of others; the problem of tolerance as an acceptance of others and a dialogue as a form of politics of acceptance were discussed in such context.
It was mentioned that Ukraine has its own and unique experience of multicultural society and its authentic traditions of multicultural education. A caution against possibility of transformation of multiculturalism in a kind of market of ethical values and traditions were also claimed. The necessity of creative openness of Ukraine towards experience of others and multicultural education in particular were also stressed. The most important mode of multiculturalism is the sensitivity toward substantial cultural peculiarities. The challenges of multiculturalism and its implementation require re-thinking the theoretical model of human being, especially from the viewpoint of anthropological boundaries, oriented on the depicting of limits of “human”. The very central idea of anthropological multiculturalism is an equal dialogue of cultures as a background of contemporary society and dialogism as a common principle of coexistence of peculiarities in contemporary world of cultural diversity. It was stressed that dialogically organized civil society of deliberative democracy practices not a static, but interactive and dynamic multiculturalism. The establishing of multidimensional responsibility for creation the global culture of peace within global cultural and institutional structures needs to be fundamental for multicultural education.
