Останнє десятиліття, а особливо роки після Революції Гідності та асоціації України з ЄС ознаменовані риторикою «європейського цивілізаційного вибору» та «повернення до європейських цінностей». У системі освіти вона відображена гаслом «Нової української школи», побудованої на цінностях. Останнє гасло викликає запитання: а чи буває школа (а тим більше шкільни-цтво чи шкільна освіта), НЕ побудована на цінностях? Або: чи буває, та чи взагалі може бути, школа, побудована НЕ на цінностях? Питання, вочевидь, риторичні, адже без цінностей неможливе ніяке виховання. Саме цінності є підставою будь-якого виховання. Відтак, у задекларованому загальному звучанні це гасло нічим не відрізняється від колишніх радянських «дацзи-бао», на кшталт «Ми прийдемо до світлого майбутнього!». Вся справа у конкретизації. Здається, що більшість невдач із реформами в нашій країні випливає із відсутності конкретизації загальних гасел – що є наслідком комуністичної методологічної спадщини у цій сфері. Відтак, у статті розглянуто ідеологічні і філософсько-методологічні основи побудови формально-етичних (моральних) вимог до системи шкільного виховання в СРСР, систему навчання та виховання якого успадкувала Україна. Зокрема це стосується так званої «космоцентричної» онтології, методології «дiалектичного матерiалiзму» (зокрема, у частині так званої «єдності теорiї та практики») та побудованій на ній класової (так званої «пролетарської»)– абсолютно релятивістської – етики. У зв’язку зі сказаним, констатується проблема відсутності раціонального пояснення та конкретизації загальних гасел, зокрема виховних, які висуваються як прапор реформ у шкільництві та звертаються до поняття «цінностей», яка витворилася. внаслідок відсутності в Україні відповідної наукової (філософської) теорії цінностей, тобто – такий собі своєрідний вакуум у галузі етики.
У цій сфері, на мою думку, варто сягнути до досвіду наших західних сусідів – поляків, які можуть похвалитися цілою школою раціоналістичного мислення в усіх галузях гуманістики, відомою як Львівсько-варшавська школа. Завдяки традиції цієї школи, поширеній на все інтелектуальне життя народу, польське шкільництво та й суспільство в цілому змогло опиратися діалектичній «промивці мізків», швидше звільнитися від комуністичного мислення та провести необхідні реформи, зокрема, і в системі освіти, роблячи її сумісною з системами освіти країн ЄС, членом якого Польща стала одразу після їх проведення. В якості прикладу логічно зв’язного, заснованого на досвіді та відкритого до критики, тобто саме наукового, викладу етичної проблематики та його (викладу) використання в педагогіці, обговорюється теорія цінностей одного з останніх представників Львівсько-варшавської школи, Анджея Гжегорчика, серед іншого, представлена у його роботі «Спроба змістового опису світу цін-ностей та її етичні наслідки».
Последнее десятилетие, особенно годы после Революции Достоинства и ассоциации Украины с ЕС ознаменованы риторикой «европейского цивилизационного выбора» и «возвращения к европейским ценностям». В системе образования она отражена лозунгом «Новой украинской школы», построенной на ценностях. Последний лозунг вызывает вопрос: а бывает ли школа (а тем более школьное образование), НЕ построенное на ценностях? Или: бывает ли, да и вообще, может ли быть, школа, построенная НЕ на ценностях? Вопросы, очевидно, риторические, ведь без ценностей не-возможно никакое воспитание. Именно ценности есть основание любого воспитания. Поэтому, в декларированном общем звучании этот лозунг ни-чем не отличается от бывших советских «дацзы-бао», вроде «Мы придём к победе коммунистического труда!».
Всё дело в конкретизации. Кажется, что большинство неудач с реформа-ми в нашей стране вытекает из отсутствия конкретизации общих лозунгов – что является наследием коммунистического методологического наследства в этой сфере. Поэтому, в статье рассмотрены идеологические и философско-методологические основы построения формально-этических (моральных) требований к системе школьного образования в СССР, систему обучения и воспитания которого унаследовала Украина. В частности, это касается так называемой «космоцентричной» онтологии, методологии «диалектического материализма» (особенно, в части так называемого «единства теории и практики») и построенной на ней классовой («пролетарской») – абсолютно релятивистской – этики. В связи со сказанным, констатируется проблема отсутствия рационального объяснения и конкретизации общих лозунгов, в частности воспитательных, которые выдвигаются как лейтмотив реформ в школьном образовании и обращаются к понятию «ценностей», возникшая вследствие отсутствия в Украине соответствующей научной (философской) теории ценностей, то есть существования своеобразного вакуума в области этики. В этой сфере, по моему мнению, стоит обратиться к польскому опыту, представленному целой школой рационалистического мышления во всех отраслях гуманистики, известной как Львовско-варшавская школа. Благо-даря традициям этой школы, распространённым на всю интеллектуальную жизнь народа, не только польское образование, но и общество в целом смогло сопротивляться диалектической «промывке мозгов», быстрее освободиться от догматов коммунистического мышления и провести необходимые реформы, в том числе и в системе образования, делая её совместимой с системами образования стран ЕС. В качестве примера логично связанного, основанного на опыте и открытого для критики, то есть именно научного, изложения этической проблематики и возможностей его использования в педагогике, обговаривается теория ценностей одного из последних представителей Львовско-варшавской школы - Анджея Гжегорчика, представленная, в частности, в его работе «Попытка содержательного описания мира ценностей и её этические следствия».
The last decade, and especially the years after the Revolution of Dignity and the association of Ukraine with the EU, are marked by the rhetoric of the «European civilization choice» and «the return to European values». In the education system, it is reflected in the slogan «New Ukrainian School», built on values. The last slogan raises the question: is there a school (or certain type of school education), which is NOT built on values? Or, in other words: is it a school, which is not built on values, possible in general? The questions are obviously rhetorical, because without values education is impossible. It is the values that are the basis of any upbringing. Therefore, in the declared general sense, this slogan is not different from the former Soviet “datsi-bao”, such as “We will come to a victory of communist labour!”. We need to be much more concrete in these cases. It seems to me, that the majority of the failures in the reforms in our country arise from the lack of concretization of common slogans – an alive consequence of the communist methodological heritage in this area. Therefore, the article deals with the ideological, philosophical and methodological foundations of constructing formal and ethical (moral) requirements for the system of school education in the USSR, the system of education and upbringing which Ukraine had inherited. In particular, this applies to the so-called “cosmocentric” ontology, the methodology of “dialectical materialism” (in particular, the so-called “unity of theory and practice”) and the class (so-called “proletarian”) - absolutely relativistic – ethics, constructed on it.
So, the problem is the lack of a rational explanation and concretization of common slogans, in particular educational ones, which are put forward as a leitmotif of reforms in the school, and appeals to the concept of “values” that has emerged. As a result, we have absence of a corresponding scientific (philosophical) theory of values in Ukraine and a kind of vacuum in the field of ethics. In my opinion, in this area, we should study the Polish experience, represented by a whole school of rational thinking in all branches of humanities, known as the Lviv-Warsaw School. Due to the traditions of this school, the Polish school system and society as a whole could resist the dialectical “brainwashing” and liberate itself from the dogmas of communist thinking, as far as carry out the necessary reforms, in particular, in the area of education, making it compatible with the educational systems of EU countries. As an example, logically connected, based on experience and open to criticism, is the presentation of ethical issues in the theory of values of one of the last representatives of the Lviv-Warsaw School, Andrzej Gzegorczyk, presented in his paper “An attempt to describe the world of values and its ethical implications”.
