Стаття продовжує традицію роздумів про педагогічну раціональність. Аналізується наявність двох її рівнів – змістовного та формально-функціонального, обґрунтовується їх значення для дидактики. Демонструється їхня реалізація в стратегіях освіти. У статті йдеться про більш уважне ставлення до формально-функціонального рівня при формуванні дидактики в новій парадигмі освіти – освіти інформаційного суспільства з використанням можливостей Інтернету. Дається огляд інтернет-ресурсів, аналізується поява терміну «відкриті освітні ресурси», проглядається хронологія ідеї їх впровадження в освітні практики. Відштовхуючись від кращих психолого-педагогічних концепцій останніх десятиліть, наголошується на необхідності формування нових педагогічних стратегій. Аналізується теорія, яка пристосована до умов роботи у кіберпросторі, – коннективізм (connectivism). Вона зростає на ґрунті нового розуміння і можливостей цифрових навчальних матеріалів, які якісно відрізняються від традиційних навчальних матеріалів своєю можливістю керувати ними. Авто-ри теорії ставлять завдання включати себе (викладач/учень/студент) в систему мережі, активно використовуючи усі можливі її інструменти і створюючи навколо себе групи за інтересами. На прикладах трендів сучасності підкреслюється значення цієї теорії для нових форм навчання і нових компетенцій у вигляді навичок роботи з інформацією. Також наголос ставиться на неформальних формах навчання і підкреслюється зростання тенденції до надання різноманітного навчального контексту представникам різних поколінь. Аналізуються практики та можливості інформаційно-комунікативних форм навчання: від дистанційних курсів та відкритих онлайн курсів до практики Відкритих університетів.
Статья продолжает традицию размышлений о педагогической рациональности. Анализируется наличие двух ее уровней – содержательного и формально-функционального, обосновывается их значение для дидактики. Демонстрируется их реализация в стратегиях образования. В статье говорится о более внимательном отношении к формально-функциональному уровню при формировании дидактики в новой парадигме образования – образования информационного общества с использованием возможностей Интернета. Дается обзор Интернет-ресурсов, анализируется появление термина «открытые образовательные ресурсы», просматривается хронология идеи их внедрения в образовательные практики. Отталкиваясь от лучших психолого-педагогических концепций последних десятилетий, подчеркивается необходимость формирования новых педагогических стратегий. Анализируется теория, которая приспособлена к условиям работы в киберпространстве, – коннективизм. Она развивается на почве нового понимания и возможностей цифровых учебных материалов, которые качественно отличаются от традиционных учебных материалов своей возможностью управлять ими.
На примерах трендов современности подчеркивается значение этой теории для новых форм обучения и актуальность формирования новых компетенций в виде навыков работы с информацией. Подчеркивается значение неформальных форм обучения и значение тенденции предоставления раз-нообразного контекста обучения представителям разных поколений. Анализируются практики и возможности информационно-коммуникативных форм обучения: от дистанционных курсов и открытых он-лайн курсов до практики Открытых университетов.
The article continues the tradition of thinking about pedagogical rationality. The presence of its two levels is analyzed – meaningful and formally-functional, their significance for didactics is substantiated. Their implementation is demonstrated in the Educational strategies. The article speaks of a more attentive attitude to the formal-functional level in the formation of didactics in the new paradigm of Education – the Education of the information society using the possibilities of the Internet. An overview of Internet resources is given, the emergence of the term “open Educational resources” is analyzed, a chronology of the idea of their introduction into educational practices is reviewed.
Building on the best psychological and pedagogical concepts of the last decades, the need to form new pedagogical strategies is emphasized. The theory that is adapted to the working conditions in cyberspace is connectivism, is analyzed. It grows on the basis of new insights and capabilities of digital teaching materials that qualitatively differ from traditional teaching materials by their ability to manage them. Using examples of Modern trends, the importance of this theory for new forms of Education is emphasized; the need to form new competencies in the form of information skills is being updated. Using examples of modern trends, the importance of this theory for new forms of education is emphasized. Practices and possibilities of information and communication forms of Education are analyzed: from distance learning courses and open on-line courses to the practice of Open Universities.
