Роботу «Філософія і вчитель» Теодор Адорно вперше прочитав як доповідь у Будинку студентів міста Франкфурта-на-Майні в листопаді 1961 року. У цій доповіді Адорно продовжив тему критики тих чинників тодішньої освіти Західної Німеччини, які унеможливлюють особисту боротьбу інтелектуала з культурними залишками тоталітарного суспільства. Адорно зауважив такий важливий елемент освітнього процесу, яким є іспит із філософії. Цей іспит мають складати майбутні вчителі, кандидати на посаду викладача ґімназії. Також Адорно звернув свою увагу на тенденцію формалістичного дотримання Правил складання іспитів деякими майбутніми вчителями, які не здатні зрозуміти гуманістичну, емансипаційно-духовну суть філософії, а отже й не розуміють мету проведення названого іспиту. Ушанувавши давню традицію академічної свободи німецького Університету, Адорно зауважив постать німецького філософа, охарактеризувавши його тією людиною, інтелектуальна діяльність якої вплинула на гуманізацію освіти в німецькому Університеті, що безпосередньо далося взнаки відповідним социокультурним перетворенням. Однак, на думку Адорно, в повоєнних університетах ФРН переважає тенденція дотримання засад саме наукового пізнання. Ця тенденція поєднана зі ставленням деяких майбутніх учителів до знання як до привласненого у споживацький спосіб, що зумовлено браком особистої любові до власного фаху й до своїх студентів. Адорно був переконаний у тому, що такі вчителі байдужі до свого фаху й не мають до нього покликання. Ознакою відсутності покликання в цих людях Адорно назвав інтелектуальну недбалість, провінційність мовлення і провінційну нездатність зрозуміти свободу людини як духовну цінність. Подібні вчителі неспроможні пропонувати нове знання своїм студентам як за допомогою добірного усного мовлення, так і за допомогою досконалого письмового викладу. Цілком іншою Адорно запропонував убачати людину, яка здатна засвоювати знання, що потрібні для розуміння свого професійного обов’язку. Використовуючи саморозуміння та саморефлексію, вона зможе самостійно збагнути сенс своєї педагогічної роботи. Ця людина сумлінно і терпляче виконуватиме свою роботу задля практичного впровадження в суспільство гуманістичних ідеалів попереднього філософського знання.
Работу «Философия и учитель» Теодор Адорно впервые прочитал как доклад в Доме студентов города Франкфурта-на-Майне в ноябре 1961 года. В этом докладе Адорно продолжил тему критики тех факторов современного образования Западной Германии, которые делают невозможным личную борьбу интеллектуала с культурными остатками тоталитарного общества. Адорно обратил свое внимание на экзамен по философии, как на элемент образовательного процесса. Этот экзамен сдают будущие учителя, кандидаты на должность преподавателя гимназии. Адорно заметил тенденцию формалистического соблюдения Правил сдачи экзаменов некоторыми будущими учителями, которые неспособны понять гуманистическую, эмансипационно-духовную суть философии, а, следовательно, и не понимают цель проведения названного экзамена. Отдав должное традиции академической свободы немецкого Университета, Адорно обратил винимание на образ немецкого философа и охарактеризовал его как человека, интелектуальная деятельность которого повлияла на гуманизацию немецкого Университета, что непосредственно обусловило соответствующие культурные преобразования. Однако, по мнению Адорно, в послевоенных университетах ФРГ преобладает тенденция соблюдения принципов именно научного познания. Эта тенденция сопряжена с отношением некоторых будущих учителей к знанию так, как будто оно присвоено потребительским образом, что обусловлено недостатком личной любви к собственной профессии и к своим студентам. Адорно был убежден, что такие учителя равнодушны к своей профессии и не имеют к ней призвания. Признаком отсутствия при-звания в этих людях Адорно назвал интеллектуальную небрежность, провинциальность речи и провинциальную неспособность понять свободу человека как духовную ценность. Подобные учителя не могут предлагать новое знание своим студентам как с помощью изысканной устной речи, так и с помощью совершенного письменного изложения. Совершенно иным Адорно предложил усматривать человека, который способен усваивать знания, необходимые для понимания своего профессионального долга. Используя самопонимание и саморефлексию, он сможет самостоятельно понять смысл своей педагогической работы. Этот человек будет добросовестно и терпеливо выполнять свою работу для практического внедрения в общество гуманистических идеалов предыдущего философского знания.
Teodor Adorno’s work Philosophy and Teachers was first read as a report at the Frankfurt Studenthome in November 1961. In this report Adorno continued the topic of criticism of those factors of the then formation of West Germany, which made impossible a personal fight intellectual to with the cultural remnants of a totalitarian society. Adorno drew attention an exam in philosophy, important element of the educational process. This exam should pass composed of future teachers, candidates for the work of the teacher of gymnasium. This exam should be composed by future teachers, candidates for the work of the teacher of gymnasium. Adorno noticed the tendency of formalistic adherence to the Rules of Examination by some future teachers who are unable to understand the humanistic, emancipatory and spiritual essence of philosophy, and therefore do not understand the purpose of conducting this exam. Adorno honored the long tradition of academic freedom of the German University and noticed the figure of the German philosopher, describing him as the man whose intellectual activity influenced the humanization of the German University, which directly influenced to the corresponding cultural transformations. But in post-war universities in the Federal Republic of Germany there is a trend to the principles of scientific knowledge. This tendency is coupled with the attitude of some future teachers to knowledge as appropriation to the consumer way, was due to the absence of personal love for their own specialty and to their students. Adorno was convinced that such teachers are indifferent to their specialty and do not have a calling to him. Adorno defined as a sign to the absence of calling in these people is intellectual negligence, provincial speech and provincial inability to understand human freedom as a spiritual value. Such teachers are incapable of offering new knowledge to their students by way of perfekt speech and by way of perfekt written presentation. As completely different Adorno offered to see a person who is capable to appropriation of the knowledge that is needed to understand hemseif and his professional obligation. This person can will use self-understand and self-reflection, and therefore she can will independently to understand of the sense of their pedagogical work. This person will be faithful and patient in carrying out his work for the practical introduction of humanistic ideals of prior philosophical knowledge into society.
