Стаття присвячена філософсько-культурологічному аналізу антропологічного
типу сучасності як суб‘єкта значущої відсутності. Головним предметом такої
відсутності визначається історія як метанаратив тріадичного часу від минулого через
теперішнє до майбутнього, включення у який забезпечує констиутювання самості через
іншість. Криза часовості, самості та іншості спонукає суб‘єкта відсутності до
зачарування мистецтвом як формою гри. Естетичний дискурс стає єдино адекватним
Lebenswelt для«людини-без», розчарованої в історії.
The article is devoted to the philosophical and
culturological analysis of contemporary anthropological type as a subject of significant
absence. The history as a meta-narrative of triad time from Past across a Present to a Future,
including in which provides a constitution of Self-ness across Other-ness, - is a main object of
this absence. The break of tine-ness, Self-ness and Other-ness stimulates the absent subject to
charm by art as a form of playing. The esthetics discourse becomes the only comfortable
Lebenswelt for the «man-without», disappointed in history.
