The article focuses on the most traditional model of knowledge representation – frame, which is the key to discover the mechanisms for conceptualizing the phenomena of surrounding or text reality. Possible worlds, as text reality, are mental structures that need appropriate interpretation, in particular fictional worlds of the
fantasy genre. Such worlds are posited as hyperreal, as they demonstrate the simulation of reality, replacing real by means of the signs of the objective reality – simulacra. The hyperreal world in the fantasy novels of the Earthsea cycle by an outstanding American novelist Ursula Le Guin is objectivized at lexical and
phraseological levels, thus, by lexical units-simulacra and phraseological units-simulacra. Such expressive units are to be classified according to their semantics, denoting a person, a place, time and a separate notion.
The prevailing number of magic component testified the founding and leading role of this phenomenon for the hyperreal world under investigation. It has been ascertained that phraseological units-simulacra, explicating the slots of the Thing, Action and Comparison Frames, enable to decode the information about the hyperreal
world in general, enriching it with attributive and activity characteristics of characters in opposition – a person and a dragon. The proposed representation model of hyperreal fictional world ascertained the results and allowed to reveal the plane of the contents of the author's construct. Thus, phraseological units-simulacra are decoded in the slots of: 1) the Thing Frame (SB/STH is SUCH, SB/STH is (exists) SO, SB/STH is THERE),
disclosing information about features and locations of characters; 2) the Action Frame (SB/STH acts UPON, SB/STH acts FOR, SB/STH acts BY MEANS OF), exposing their activity peculiarities; 3) the Comparison Frame (SB/STH is AS (LIKE)), enriching the hyperreal world under investigation with expressive-emotional characteristics.
Стаття присвячена найбільш традиційній моделі представлення знань – фрейму, що є ключем до виявлення механізмів концептуалізації явищ навколишньої або текстової реальності. Можливі світи як текстова реальність є ментальними конструктами, які потребують відповідної інтерпретації, зокрема вигадані світи жанру фентезі. Такі світи розуміються як гіперреальні, оскільки вони пропонують моделювання реальності, замінюючи реальне за допомогою знаків
об'єктивної реальності – симулякрів. Гіперреальний світ в романах циклу Земномор’я, створений Урсулою Ле Гуїн, об'єктивується на лексичному і фразеологічному рівнях, відповідно, лексемами-симулякрами і фразеологізмами-симулякрами. Такі одиниці фразеологічного потенціалу творів класифікуються за їх семантикою, позначаючи людину, місце, час і окреме поняття. Переважна
кількість магічної складової засвідчила основоположну роль цього явища для досліджуваного гіперреального світу. Встановлено, що фразеологічні одиниці-симулякри, що заповнюють слоти Предметного, Акціонального і Компаративного фреймів, дозволяють розшифрувати інформацію про гіперреальний світ у цілому, збагачуючи його атрибутивними характеристиками персонажів та позначеннями різних видів їхньої діяльності. Запропонована модель репрезентації гіперреального
вигаданого світу підтвердила здобуті результати та дозволила розкрити план змісту авторського конструкту. Так, фразеологізми-симулякри отримують своє змістове наповнення у межах таких слотів 1) Предметного фрейму: ХТОСЬ/ЩОСЬ є ТАКИЙ, ХТОСЬ/ЩОСЬ є (існує) ТАК, ХТОСЬ/ЩОСЬ є ТУТ(ТАМ), декодуючи інформацію про характерні риси та місце проживання персонажів;
2) Акціонального фрейму: ХТОСЬ/ЩОСЬ діє НА, ХТОСЬ/ЩОСЬ діє ЗАДЛЯ, ХТОСЬ/ЩОСЬ діє ЗА ДОПОМОГОЮ, розкриваючи особливості їхньої діяльності; 3) Компаративного фрейму:
ХТОСЬ/ЩОСЬ є НАЧЕ, НІБИ, збагачуючи досліджуваний гіперреальний світ експресивно-емотивними
характеристиками.
