Современная образовательная парадигма в контексте социальных и культурных изменений

Abstract

У статті розглядаються проблеми ціннісно-смислових трансформацій у контексті глобалізації як засад становлення нової освітньої парадигми. Порушується питання про збереження освіти як процесу «окультурення» людини. У зв’язку з цим пропонуються підходи до переосмислення освіти як соціокультурного інституту, її соціальних функцій та ролі у становленні особистості.Показана суперечність тенденцій уніфікації та стандартизації, що супроводжують глобалізацію. Стверджується доцільність не тільки підтримувати динаміку інноваційних пропозицій щодо реорганізації та реформування системи, але й стримувати обвал традицій, зокрема через стандартизацію освітнього процесу і технологій, уніфікацію інформаційних та програмних продуктів. Оскільки складність і різноманітність культурних і освітніх практик обумовлює наявність ціннісно-смислового та організаційно-структурного ядра, призначення якого полягає не в приведенні їх до «загального знаменника», а у формуванні сучасної картини світу як основи колективної ідентичності, що надає сталості соціуму й системі освіти. Розглядаючи освіту як національний проект, автор пропонує страте- гію інноваційного розвитку, що базується на узгодженні механізмів самоорганізації та управління усіх секторів соціокультурного простору. Аналізуючи альтернативні стратегії розвитку в умовах глобалізації – «за моделлю ринку» та «за моделлю культури» – автор розкриває багатоаспектну ефективність останньої. У цьому контексті розглядаються проблеми ідентичності в суспільстві знань («окультурення ідентичності»), віртуалі- зації освітнього простору, професійної й соціокультурної компетентності особистості.

The article is devoted to the problem of transformation the values and meanings in the context of globalization where the mentioned issues is viewed as basis for developing a new educational paradigm. Some approaches have been suggested to reassess the education as a social and cultural institute, its functions and role in personality’s development. It has been pointed out at contradiction between two main tendencies – unification and standardization –which follow the globalization. It is argued not only to maintain the dynamics of innovative projects regarding the reorganization and reformation of a system but to control the falling-off the traditions, in particular through standardization of an educational process and technologies, unification of information and programming. The complexity and diversity of cultural and educational practices stipulates the existence of value-meaning and organizationstructural core, the aim of which is to create a present-day pattern of world as a ground for collective identity that contributes to stability in a society and education. By considering the education as a national project the author puts forward the strategy of innovative development based on bringing together the mechanisms of self-organization and management of all sections of social-cultural area. The author analyses two alternative strategies in the context of globalization – «market model» and «cultural model» – and points specifically at the multi-aspect efficiency of the last one. In this sense the problems of identity in a society of knowledge («educated identity»), virtualization of educational area, and professional and personality’s social-cultural competence are examined.