На фоне кризиса “исторического” и “политического” Майдан стоит рассматривать в
оптике религиозно-теологической как социально-богословский феномен и предмет политической
теологии. С учетом общественных запросов к Церкви и программных требований “революции
достоинства” становится актуальной украинская версия “теологии освобождения”. Украинская
идентичность после Майдана открывается для переоценки и пересмотра составляющих ее
элементов. Христианская традиция, переосмысляющая себя в рамках политической теологии,
может быть влиятельным фактором и символическим ресурсом для становления украинской нации
и гражданского общества в эпоху “после Майдана”.
На тлі кризи “історичного” і “політичного” Майдан варто розглядати в оптиці релігійно-
теологічній як соціально-богословський феномен і предмет політичної теології. З урахуванням
суспільних запитів до Церкви і програмних вимог “революції гідності” стає актуальною українська
версія “теології визволення”. Українська ідентичність після Майдану відкривається для переоцінки і
перегляду її складових елементів. Християнська традиція, що переосмислює себе в рамках
політичної теології, може бути впливовим чинником і символічним ресурсом для становлення
української нації та громадянського суспільства в епоху “після Майдану”.
On the background of the crisis of ’historical’ and ’political’, Maidan could be considered in light of
religious-theological dimension as a socio-theological phenomenon and as a subject of political theology.
Considering the social/public in quiries to Church and to ’revolution of dignity’, the Ukrainian perspective
of ’liberation theology’ becomes of an importance. Ukrainian identity after the Maidan opens itself for (self-)
revaluation and rejuvenation of its combining elements. The Christian tradition, rethinking itself within the
frames of political theology, could be aninfluential factor and symbolic resource for formation of Ukrainian
nation and development of civil society in the epoch after the Maidan.
