У статті показано, що у працях українських і російських мовознавців 20-х – 60-х рр. ХІХ ст.
відбувалося становлення порівняльно-історичного методу та принципів порівняльно-історичного
дослідження. Зазначено, що провідним був принцип історизму, але й інші принципи (причиновості,
системності, загального зв’язку явищ) теж відігравали важливу роль. Визначено, що велике значення
мав поділ причин розвитку мови на внутрішні й зовнішні. З’ясовано, що в XIX ст. найбільш вагомі
результати в пізнанні системних властивостей мови належать саме порівняльно-історичному
мовознавству. В його межах набув поширення погляд на мову як на системне явище. Доведено, що внесок лінгвістів цього періоду в розробку принципів порівняльно-історичного мовознавства був значним.
В статье показано, что в трудах украинских и русских языковедов 20-х–60-х гг. ХІХ в.
происходило становление сравнительно-исторического метода и принципов сравнительно-
исторического исследования. Отмечено, что ведущим был принцип историзма, но и другие принципы
(причинности, системности, общей связи явлений) также играли важную роль. Большое значение
имело разделение причин развития языка на внутренние и внешние. Установлено, что в XIX в.
наиболее весомые результаты в познании системных свойств языка принадлежат именно
сравнительно-историческому языкознанию. В его пределах получил распространение взгляд на язык
как на системное явление. Доказано, что вклад лингвистов этого периода в разработку принципов
сравнительно-исторического языкознания был значительным.
The article shows that the formation of a comparative-historical method and the principles of
comparative-historical research took place in the works of Ukrainian and Russian linguists of the 20th – 60th of
the ХІХ century. It has been noted that the leading role belonged to the principle of historical development, but
other principles (causality, systemic, general connection of phenomena) also played an important role. The
division of the causes of the development of language into internal and external was of great importance was.
It has been established that in the XIX century the most significant results in the knowledge of the systemic
properties of language belonged precisely to comparative-historical linguistics. Within its limits, the view of
language as a systemic phenomenon has spread. It has been proved that the contribution of linguists of this
period to the development of the principles of comparative-historical linguistics was significant.