Комунікативна естетика як феномен сучасного світу

Abstract

В статті доводиться, що інтенсивність розвитку сучасної культури породжує процеси, в яких все більше простежуються тенденції, що вказують на суттєві зміни у парадигмальних основах людської самовизначеності. Аналізуючи у цих ракурсах сучасні форми культуротворчої діяльності, дослідники підкреслюють зростання ваги естетичного як універсального принципу у комунікативному просторі сучасної культури. Постає проблема поліфункціональності, поліструктурності презентації інформації, орієнтованої на поліваріантність інтерпретації художньої культури, яка певною мірою вже втрачає свою автономність і самодостатність, яка була завжди притаманна художнім творам мистецтва. Представлена робота є спробою окреслити широту проблемного поля та перспективи наукового розроблення питань, пов’язаних із входженням мистецтва в простір повсякдення, що зумовлює виникнення нової дисциплінарної матриці, яка презентує теоретичні реалії досить по-різному і орієнтована на прагматику, епістемологію, семіотику соціального функціонування мистецтва. Соціопрагматика стає сучасним виміром бачення інтерпретації культури, зокрема художньої. Тому актуальною є проблема розвитку візуальних видів мистецтв, зокрема, просторових (архітектури, дизайну, реклами, моди), які, як найбільш усталені та орієнтовані на відповідний комплекс сприйняття, уможливлюють визначення простору культуротворення як сучасний транснаціональний художній досвід. Враховуючи зазначене, вважаємо за необхідне в процесі підготовки сучасного фахівця введення у навчальний процес дисциплін, які визначають в контексті філософського світогляду основу інтегративних процесів сучасного світу. Саме таким курсом є комунікативна (промислово-прикладна) естетика. Необхідність визначеного курсу, насамперед, пов’язана з тим, що саме категорія естетичного є об’єднуючою основою для наукового та художнього алгоритмів діяльності. Це підтверджує функціонування різних моделей художнього проектування: так звана технічна естетика, естетика дизайну, естетика іміджмейкінгу, естетика моди тощо.

В статье показано, что интенсивность развития современной культуры порождает процессы, в которых все больше прослеживаются тенденции, указывающие на существенные изменения в парадигмальных основах человеческого самоопределения. Анализируя в этих ракурсах современные формы культуротворческой деятельности, автор подчеркивает рост веса эстетического как универсального принципа в коммуникативном пространстве современной культуры. Возникает проблема полифункциональности, полиструктурности презентации информации, ориентированной на поливариантность интерпретации художественной культуры, которая в определенной мере уже теряет свою автономность и самодостаточность. Представленная работа является попыткой очертить широту проблемного поля и перспективы научной разработки вопросов, связанных с вхождением искусства в пространство повседневности, что приводит к возникновению новой дисциплинарной матрицы, весьма различно представляющей теоретические реалии и ориентированой на прагматику, епистемологию, семиотику социального функционирования искусства. Социопрагматика становится современным измерением видения интерпретации культуры, в частности, художественной. Поэтому актуальной является проблема развития визуальных видов искусства, в частности, пространственных (архитектуры, дизайна, рекламы, моды), которые, как наиболее устоявшиеся и ориентированные на соответствующий комплекс восприятия, делают возможным определение пространства культуротворчества как пространства современного транснационального художественного опыта. Учитывая сказаное, считаем необходимым введение в учебный процесс дисциплин, определяющих в контексте философского мировоззрения основу интеграционных процессов современного мира. Именно таким курсом является коммуникативная (промышленно-прикладная) эстетика. Необходимость данного курса связана, прежде всего, с тем, что именно категория эстетического является объединяющей основой для научного и художественного алгоритмов деятельности. Это подтверждает функционирование различных моделей художественного проектирования: так называемая техническая эстетика, эстетика дизайна, эстетика имиджмейкинга, эстетика моды и тому подобное.

The author analyzes the intensity of contemporary culture that creates processes, in which the trends pointed to significant changes in the paradigm of human self-definition are observed. She pays attention to contemporary forms of culturаl and creative activity and emphasizes the extension of influence of aesthetic as an universal principle in communicative space of contemporary culture. The problem of multi-functionality, polystructurality of information presentation focused on multivariativity of interpretation of artistic culture, which to some extent has lost its autonomy and self-sufficiency, arises in the given article. This work is an attempt to describe the breadth of the problem field and prospects of development of scientific issues related to the integration of art in everyday space, which leads to the emergence of a new disciplinary matrix that represents the theoretical reality in different ways and focused on pragmatics, epistemology, social functioning semiotics of art. Social pragmatics becomes the contemporary dimension of vision interpretation of culture, including artistic culture. The author emphasizes the problem of visual forms of arts, including spatial ones (architecture, design, publicity, fashion), which are the most stable and focused on the appropriate set of perceptions and enable determination of space of cultural creation as a space of contemporary transnational artistic experience. Basing on the the given arguments, the author considers that it is necessary to introduct to the academic activity the disciplines that define the basis of integrative processes of the modern world in the context of philosophical outlook. Communicative (industrial and applied) aesthetics is one of such academic disciplines. Its necessity first of all is connected with that fact according to which the category of aesthetic is unifying basis for the scientific and artistic algorithms of activity. It confirms the functioning the various models of artistic design: the socalled technical aesthetics, aesthetics of design, image-making aesthetic, fashion aesthetics and ect.