У сучасному світі відбувається диверсифікація різних моделей вищої освіти. У той же час багатоваріантність, різноманіття моделей вищої освіти не виключає їх своєрідності. Одночасно багатомодельність систем
освіти не виключає і їх загальних проблем, пов’язаних: з необхідністю перманентної адаптації освітніх програм до сучасних потреб суспільства, з підвищенням вимог до рівня і якості освіти. Інтернаціоналізація та інтеграція вищої освіти в глобально-міжнародному аспекті ставить багато нових питань
перед теорією і практикою. Практично в кожній розвиненій країні є багатий
досвід побудови системи вищої освіти. Результати аналізу цього досвіду можуть сприяти розвитку й збагаченню вітчизняної системи освіти, дають
змогу уникнути повторення помилок та можливість розкрити нові підходи до
вирішення низки проблем у цій галузі. Тому, ґрунтуючись на цьому, вважаємо,
що неможливо претендувати на створення стратегії модернізаційних освітніх
і наукових реформ, котрі зачіпають проблеми освітньо-наукового інституту
соціуму в управлінні науково-освітнім простором і не проаналізувати існуючі моделі, школи, напрями, їхню класифікацію у сучасній філософії освіти. Це
вже стосується як галузі соціальної складової філософії освіти, так і сфери
менеджменту освіти.
Безперервність суспільного виховання і освіти, якісне управління ними,
їхня інтенсивність можуть бути забезпечені лише за двох умов принципового характеру. Перша: використання новітніх, теоретично обґрунтованих і
практично апробованих управлінських, філософськи розвинутих, доступних
і технічно забезпечених високих технологій соціальної діяльності, виховання і
навчання, опанування знань. Друга: досконале оволодіння людиною методологією самостійної соціально-ціннісної і науково-дослідної діяльності. Створена структура має надавати однакові умови для рівноправного вибору громадянських, виховних і науково-освітніх дій, виключаючи примус і панування.
В современном мире происходит диверсификация различных моделей
высшего образования. В то же время многовариантность, многообразие моделей высшего образования не исключает их своеобразия. Интернационализация и интеграция высшего образования в глобально-международном аспекте
ставят много новых вопросов перед теорией и практикой. Практически в каждой развитой стране есть богатый опыт построения системы высшего образования. Результаты анализа этого опыта могут способствовать развитию и обогащению отечественной системы образования, они предоставляют возможность избежать повторения ошибок и возможность раскрыть новые подходы
к решению ряда проблем в этой области. Поэтому, основываясь на этом, считаем, что невозможно претендовать на создание стратегии модернизационных
образовательных и научных реформ, затрагивающих проблемы образовательно-научного института социума в управлении научно-образовательным пространством, не проанализировав при этом существующие модели, школы, направления, их классификацию в современной философии образования. Это
касается как отрасли социальной составляющей философии образования, так
и сферы менеджмента образования.
Непрерывность общественного воспитания и образования, качественное управление ими, их интенсивность могут быть обеспечены лишь при
двух условиях принципиального характера. Первое: использование новейших, теоретически обоснованных и практически апробированных управленческих, философски развитых, доступных и технически обеспеченных
высоких технологий социальной деятельности, воспитания и обучения,
освоения знаний. Второе: совершенное овладение человеком методологией самостоятельной социально-ценностной и научно-исследовательской
деятельности. Созданная структура должна предоставлять одинаковые
условия для равноправного выбора гражданских, воспитательных и научно-
образовательных действий, исключая принуждение и господство.
In today’s world there is diversification of different models of higher education.
At the same time, the multiplicity, the diversity of higher education models does
not exclude their identity. Internationalization and integration of higher education in a global and international dimension raise a lot of new questions to the theory
and practice. Almost every developed country has the rich experience of building
the higher education system. The analysis of this experience can aid development
and enrichment of the national educational system; it provides an opportunity to
avoid repeating the same mistakes and to discover the new approaches to solving
some problems in this area. Therefore, based on this, we consider that it is impossible to claim the creation of the strategy of modernization educational and scientific reforms, which affect the educational and scientific institution of the society
in the management of scientific and educational space without analysis of the existing models, schools, directions, their classification in contemporary philosophy
of education. It concern as well the sphere of the social philosophy of education
as the sphere of management of education. The continuity of public education,
qualitative management, their intensity can only be achieved under two conditions
of the fundamental character. The first one is use of new, theoretically grounded
and practically proven management, philosophically developed, accessible and
technically supported high technology of social activity, education, training, and
learning. The second condition is the perfect acquisition of the methodology of
socio-axiological and research activity. The structure must provide the same conditions for equitable selection of civil, educational and scientific-educational actions, excluding coercion and domination.
It is noted that the existence of developed civil society among the existing conditions and prerequisites for the successful formation and functioning of educational
systems and effective models of multilevel educational management is necessary.
Thus, we can conclude that the strategy of the modern world development proposed
by the social philosophy of upbringing and education is a key in the field of social administration, philosophy, and pedagogy. This is what we exactly mean by education,
science or some of the paradigms of upbringing and education as a dominant one on
a certain socio-historical stage. This understanding largely depends on the manner of
organization and functioning of civil society in the present and future.
