До проблеми психолінгвістичного аналізу мовленнєвої діяльності дітей з церебральним паралічем

Abstract

У статті окреслені основні напрями психолінгвістичного аналізу мовленнєвої діяльності у дітей з церебральним паралічем. Проблему дослідження мовленнєвої діяльності цієї категорії дітей автор розглядає у контексті критики усталених стереотипів,які склалися в логопедичній допомозі цій категорії дітей. Означені стереотипи окреслюють усталену в практиці спробу уніфікації змісту та методів логопедичної роботи, відповідно до окреслених психолого-педагогічною класифікацією трьох основних нозологічних груп: фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення, загальний недорозвиток мовлення, порушення темпо-ритмічної сторони мовлення, з якими намагаються співвіднести порушення мовлення дітей з ДЦП. Така позиція виявляє поверхневий підхід до діагностики та корекції мовленнєвої діяльності цієї категорії дітей оскільки не враховує повною мірою клінічні прояви дефекту, індивідуальні особливостей його структури та механізмів. Аналіз порушень мовленнєвої діяльності у дітей з ДЦП з позицій психолінгвістики показує неоднорідність та різноманітність як самої структури дефекту мовлення при ДЦП так і його механізмів та прояві, що виявляє різний характер детермінації з первинним дефектом функцій опорно-рухового апарату. З огляду на це автор обґрунтовує психолінгвістичний підхід до аналізу порушень мовленнєвої діяльності дітей з ДЦП за такими напрямами: 1) аналіз характеру та глибини порушення рухової сфери дітей з ДЦП; 2) аналіз особливостей сформованості пізнавальної діяльності дітей з ДЦП; 3) аналіз порушень мовленнєвої діяльності дітей з ДЦП: а) визначення патологічних психологічних механізмів порушеної мовленнєвої діяльності; б) визначення стану сформованості лінгвістичного та комунікативного компонентів мовленнєвої діяльності; в) визначення стану сформованості окремих складових мовленнєвої діяльності на операційному рівні.

В статье определены основные направления психолингвистического анализа речевой деятельности у детей с церебральным параличом. Проблемы исследования речевой деятельности этой категории детей автор рассматривает в контексте критики устоявшихся стереотипов, которые сложились в логопедической помощи этой категории детей. Указанные стереотипы определяют устойчивую в практике попытку унификации содержания и методов логопедической работы, согласно определенных психолого-педагогической классификации трех основных нозологических групп: фонетико-фонематической недоразвитие речи, общее недоразвитие речи, нарушение темпо-ритмической стороны речи, с которыми пытаются соотнести нарушения речи детей с ДЦП. Такая позиция проявляет поверхностный подход к диагностике и коррекции речевой деятельности этой категории детей поскольку не учитывает в полной мере клинические проявления дефекта, индивидуальные особенности его структуры и механизмов. Анализ нарушений речевой деятельности у детей с ДЦП с позиций психолингвистики показывает неоднородность и разнообразие как самой структуры речевого дефекта при ДЦП так и его механизмов и проявлении, отражающих различный характер детерминации с первичным дефектом опорно-двигательного аппарата. Учитывая это, автор обосновывает психолингвистические подход к анализу нарушений речевой деятельности детей с ДЦП по следующим направлениям: 1) анализ характера и глубины нарушения двигательной сферы детей с ДЦП; 2) анализ особенностей сформированности познавательной деятельности детей с ДЦП; 3) анализ нарушений речевой деятельности детей с ДЦП: а) определение патологических психологических механизмов нарушенной речевой деятельности; б) определение состояния сформированности лингвистического и коммуникативного компонентов речевой деятельности; в) определения состояния сформированности отдельных составляющих речевой деятельности на операционном уровне.

The article covers approaches to research of psycholinguistic analysis of speech activity in children with cerebral palsy (CSP). Problems in the study of speech activity of this category of children are considering in the context of criticism of stereotypes that have place in the SLP therapy help to children with CSP. These stereotypes define firm attempt at unification of the content and methods of speech therapy work according to three major nosological groups of psycho-pedagogical classification of SLP (phonetic and phonematic speech underdevelopment, general underdevelopment of speech, malfunction of tempo and rhythmic aspects of speech) which are tried to relate with speech disorders of children with cerebral palsy. This position takes a superficial approach to the diagnosis and overcoming of these children‘s speech activity because they do not fully take into consideration the clinical symptoms of the disorder, the individual features of its structure and mechanisms. Analysis speech activity disorders in children with cerebral palsy from the point of psycholinguistics shows heterogeneity and diversity of speech defect structure in cerebral palsy and its mechanisms and symptoms that reflect the different nature of the determination of the primary defect of the musculoskeletal system function. With this in mind, the author represent the psycholinguistic approach to the analysis of speech activity disorders in children with cerebral palsy in the following directions: 1) analysis of the nature and depth of the movement disorders of children with cerebral palsy; 2) analysis of the features of the cognitive activity formation in children with cerebral palsy; 3) analysis of speech activity disorders in children with cerebral palsy: a) definition of pathological psychological mechanisms of speech activity disorders; в) definition the state of formation of linguistic and communicative components of speech activity; c) determine the state of formation of the individual components of speech activities at the operational level.