У статті розглядаються теоретичні засади лінгвокультурологічного підходу як категорії методики навчання іноземних мов та його лінгводидактичний потенціал, обґрунтовується нова міжкультурна парадигма, в основі якої лежить концепція формування мовної особистості, що відкриває можливості для пошуку нових оптимальних шляхів удосконалення вищої економічної освіти здобувачів. Аналізуючи ключові поняття, такі, як культура, лінгвокультурні одиниці та інші, автори приходять до висновку, що лінгвокультурологія є необхідною і невід'ємною частиною процесу навчання іноземних мов, яка підвищує ефективність розвитку загальних комунікативних навичок. Наголошується на тому, що вивчення культури іншої країни допомагає долати комунікативні бар'єри, толерантно ставитися до переконань і поглядів інших людей, чітко розуміти соціокультурні норми та основи міжкультурної професійної комунікації.
Підкреслюється важливість дотримання принципу культуровідповідності, згідно з яким викладачам іноземної мови при відборі лінгвокультурологічних матеріалів слід враховувати такі аспекти, як: визначення ціннісної значущості змісту матеріалів, якою мірою цей лінгвокультурологічний матеріал може слугувати мотиваційним фактором під час вивчення тієї чи іншої теми; доцільність використання конкретного відібраного соціокультурного матеріалу.
На прикладах предметного змісту конкретних навчальних дисциплін розглянуто провідні методи (метод дискусій, метод PRES-формули, «Сократів діалог», диспут, дебати, інтерв′ю, рольові й ділові ігри, метод ситуаційного навчання – кейс-стаді. методи «Займи позицію» та «Коло ідей»), прийоми та дидактичні засоби реалізації лінгвокультурологічного підходу на занятті з професійно-орієнтованої іноземної мови.
The article examines theoretical basics of linguocultural approach as a category of methods of foreign language teaching and their linguistic and didactic potential, substantiated the new intercultural paradigm, which is based on the concept of forming the language personality, which opens up opportunities to search for new optimal ways of improving professional economic education of students. Analyzing the key notions such as culture, linguocultural units and others, the authors come to conclusion that linguoculture is essential and integral part of the process of teaching, which enhances the efficiency of developing general communicative skills. It is emphasised that learning the culture of another country helps to overcome communicative barriers, be tolerant towards the beliefs and attitudes of other people, and understand clearly the socio-cultural norms and foundations of intercultural professional communication.
The importance of observing the principle of cultural relevance is emphasised, according to which foreign language teach-ers should take into account such aspects as: determining the value of the content of the materials, the extent to which this linguistic and cultural material can serve as a motivational factor in the study of a particular topic; the expediency of using a specific selected socio-cultural material.
The leading methods (discussion method, PRES-formula method, Socratic dialogue, debate, interviews, role-playing and business games, case study method, ‘Take a stand’ and ‘Circle of ideas’ methods), techniques and didactic means of implementing the linguocultural approach in the ESP classroom are considered on the examples of the subject content of specific disciplines.
