Фізична підготовленість гандболістів є ключовим фактором їхньої ефективності у змагальній діяльності, оскільки цей вид спорту характеризується високою інтенсивністю рухових дій, змінною динамікою навантажень та необхідністю швидкої адаптації до ігрових ситуацій. Оптимальний розвиток фізичних якостей забезпечує не лише підвищення ігрової результативності, а й сприяє зменшенню ризику травматизації та покращенню стійкості до функціонального виснаження. Зважаючи на важливість комплексної оцінки фізичної підготовленості гандболістів, у цьому дослідженні проведено детальний аналіз рівня розвитку ключових фізичних здібностей спортсменів різних амплуа. Мета статті – аналіз рівня сформованості фізичних якостей гандболістів, і визначення ключових закономірностей їхнього розподілу серед спортсменів різних ігрових амплуа. Методи дослідження включали стандартизовані тести для оцінки фізичних якостей та математико-статистичний аналіз для визначення достовірності відмінностей між вибірками. В рамках перевірки статистичних гіпотез було встановлено, що емпіричні значення критерію відповідності не перевищують критичних порогових значень при рівнях значущості α=0,05 та α=0,01, що підтвердило відсутність статистично значущих відмінностей між експериментальною та контрольною групами. Результати дослідження вказують на переважання середнього та задовільного рівня фізичної підготовленості серед гандболістів, що свідчить про необхідність удосконалення тренувальних програм із акцентом на розвиток спеціальної витривалості, вибухової сили та сенсомоторного контролю. Виявлені відмінності у рівні сформованості фізичних якостей серед спортсменів різних ігрових амплуа підкреслюють важливість диференційованого підходу до тренувального процесу.
The physical fitness of handball players is a key factor in their competitive performance, as this sport is characterized by high-intensity motor activity, variable load dynamics, and the need for rapid adaptation to game situations. The optimal development of physical qualities not only enhances game efficiency but also reduces the risk of injury and improves resilience to functional fatigue. Given the importance of a comprehensive assessment of handball players' physical fitness, this study provides a detailed analysis of the development level of key physical abilities among athletes of different playing positions. The aim of the study is to analyze the level of formation of physical qualities in handball players and determine key patterns in their distribution across different playing positions. The research methods included standardized tests to assess physical qualities and mathematical-statistical analysis to determine the reliability of differences between samples. As part of statistical hypothesis testing, it was found that the empirical values of the compliance criterion did not exceed the critical threshold values at significance levels of α = 0.05 and α = 0.01, confirming the absence of statistically significant differences between the experimental and control groups. The study results indicate a predominance of average and satisfactory levels of physical fitness among handball players, highlighting the need to improve training programs with a focus on developing specific endurance, explosive strength, and sensorimotor control. The identified differences in the formation levels of physical qualities among athletes of different playing positions emphasize the importance of a differentiated approach to the training process.
