Abstract:
Шляхом уважного прочитання тексту ми спробуємо довести, що твір Жадана робить свій внесок у постмодерний дискурс пам’яті в европейській літературі, і продемонструвати, як формальну структуру роману, що відповідає сучасній концепції літературного твору, ефективно врівноважують постмодерні культурні та соціальні реалії, які просочують текст гетерогенністю та радикальним багатоголоссям суперечливих пам’ятей та дискурсів. Основна теза дослідження полягає в тому, що «Ворошиловград» розвиває концепцію пам’яті як подорожі, що має спокутну якість і допомагає реконструювати ідентичність із сучасної реалістичної перспективи, і водночас підважує це твердження, заперечуючи можливість ґранд-наративу в умовах постмодерну.