На сучасному етапі вивчення творів української літератури важливим є формування націєтворчої ідеї, прилучення учнів до минувшини, висвітлення історії країни крізь призму боротьби українського народу проти загарбників, поневолення, розкриття ідеї національної єдності, збереження культурної спадщини, історичної пам᾽яті, мови тощо. Важливим аспектом у формуванні націєтворчої ідеї є показ значущості мови для існування окремої нації. Мова є найважливішою складовою генетечного коду, соціальним, мистецьким, історичним і культурним явищем, що проходить тривалий час існування та розвитку. Завдяки існуванню мови та володіння нею носіями визначається рівень освіченості, вихованості, культури як окремої людини, так і всієї нації. Відомо, що людина, яка втрачає територію та абсолютно всі засоби існування, згодом може усе повернути. Однак коли нація втрачає мову, то вона втрачає все. Першочерговим і головним завданням українців є збереження рідної мови, потреба спілкуватися нею постійно, послуговуватися нею на різних рівнях життя: суспільному, економічному, політичному, освітньому, державному тощо. Ідею збереження мови та історичної пам᾽яті розкрито у вірші «Неначе в книгах праарійських…» Богдана-Ігоря Антонича. Дослідження передбачає розкриття теми та ідеї вірша «Неначе в книгах праарійських…», утвердження духовного розвитку українців як носіїв давньої мови та культури, аналітичну роботу за віршем на основі видів діалогового навчання. У статті розглянуто мовну модель праукраїнців (аріїв, оріїв, арійців), показано значущість образів як символів для наших пращурів, з᾽ясовано мотив збереження української мови протягом тисячоліть і передача її у спадок нащадкам як найважливішого духовного скарбу, зосереджено увагу на таких ціннісних орієнтирах, як любов до території, рідного краю, землі загалом, утвердження людської гідності, національної пам᾽яті, рідної мови, пошани до давніх національних символів, єдність поколінь тощо. У статті розкрито тему національної ідентичності та національної свідомості у формуванні ціннісних орієнтирів громадянина країни, здатного послуговуватися лише мовою своєї землі у різних царинах суспільного життя, розглянуто національну ідею та ідею самоідентифікації.
At the current stage of studying the works of Ukrainian literature, it is important to form an idea of nation-building, to introduce students to the past, to highlight the history of the country through the prism of the struggle of the Ukrainian people against the invaders, enslavement, to disclosure of the idea of national unity, to preserve of cultural heritage, historical memory, language, etc. An important aspect in the formation of the idea of nation-building is to show the importance of language for the existence of a separate nation. Language is the most important component of the genetic code, a social, artistic, historical and cultural phenomenon that passes a long time of existence and development. Due to the existence of the language and its native speakers, the level of education, culture of both the individual and the whole nation is determined. It is known that a per-son who loses the territory and all means of living can eventually return everything. However, when a nation loses its language, it loses everything. The primary and main task of Ukrainians is to preserve their native language, the need to communicate it constantly, to use it at different levels of life: social, economic, political, educational, state, etc. The idea of preserving the lan-guage and historical memory is revealed in the poem by Bohdan-Igor Antonych «As if in the books of the pre-Aryans...». The purpose of the article is to reveal the theme and idea of the poem "As if in the books of the pre-Aryans...", to confirm the spiritual development of Ukrainians as carriers of ancient culture and language, to perform analytical work on the poem based on the types of dialog learning. In the article the language model of ancient Ukrainians (Aryans, Orias) is considered, the significance of images as symbols for our ancestors is shown, and the motive for preserving the Ukrainian language for millennia and passing it on to descendants as the most important spiritual treasure is clarified. Moreover, attention is focused on such value orientations as love for the native land and the land as a whole, affirmation of human dignity, national memory, native language, respect for ancient national symbols, unity of generations, etc.
The article reveals the theme of national identity and national consciousness in the formation of value orientations of a citizen of the country who is able to use only the language of his land in various spheres of public life; considers the national idea and the idea of self-identification.
