The article centers on the description of the category of subjective modality of dialogic discourse in terms of its semantic and pragmatic nature, exemplify the concept of modalem as a semantic marker of a verbal message, a means of expressing the subjective modality and a semantic quantum of the speaker’s remarks in a literary discourse. It alsо provides a semantic typology of modalems and illustrates the role of modalems with equivalent verbal content. The structure of dialogic discourse includes: producer – reference situation – remark – recipient. These are the components of communicative situation. The semantic load of such a communication conveys an obligatory modal aspect which is formed by the superposition of semantic and pragmatic coordinates. The process of subjectification (modalization) of the speaker’s remark in fictional discourse begins with the subjective view and perspective one of objective reality, described through a selected subjective mode of comprehension which represents the subjective modality of discourse. In other words, the subjective modal marking of discourse implies the speaker’s intention. Modalization is a complex process of including additional meanings onto the verbal information of a remark, determined by the author-producer’s intentions and their attitude towards the referential meaning. It serves as a pragmatic and axiological quantum of information that the producer embeds in their verbal message. The deciphering of modalem in the context of direct communicative interaction, as exemplified by the dialogic discourse of fictional prose, represents the semantic link that binds together “what the speaker said” and “what they meant to say” into a single semantic whole. For beginner translators, working with corpora for identifying the ways to convey modalems in different languages serves both a reliable basis for successful translation activities and an essential source for practicing interpreting and simultaneous translating.
Статтю присвячено опису категорії суб’єктивної модальності діалогічного дискурсу щодо її семантико-прагматичної природи, проілюстровано поняття модалеми як смислового маркера вербального повідомлення, форми вияву суб’єктивної модальності й смислового кванта репліки діалогів персонажів художнього дискурсу; запропоновано семантичну типологію модалем; проілюстровано роль модалем у репліках з тотожним вербальним наповненням.
У структурі діалогічного дискурсу виділяються: продуцент – референтна ситуація – репліка – реципієнт. Вони є складниками комунікативної ситуації. Смислове навантаження цієї комунікації містить обов’язковий модальний аспект, який витворюється накладанням семантичної та прагматичної координати. Процес суб’єктивації (модалізації) персонажем художнього дискурсу своєї репліки починається з прийняття ним певного суб’єктивного погляду й перспективи бачення певного феномена об’єктивної дійсності, який описується через вибраний суб’єктивний спосіб осмислення, яким і є суб’єктивна модальність дискурсу. Тобто суб’єктивно-модальна маркованість дискурсу завжди продиктована інтенцією мовця. Модалізація є складним процесом нашарування на реплікову вербальну інформацію додаткових смислів, залежних від інтенцій автора-мовця та його ставлення до референтного значення. Вона є прагматичним і аксіологічним квантом інформації, що вкладається продуцентом у його вербальне повідомлення. Дешифрування модалеми в умовах прямої комунікативної взаємодії, прикладом якої є діалогічний дискурс художнього прозового твору, є тією смисловою ланкою, яка скріплює в єдине смислове ціле «те, що сказав мовець-персонаж» і «те, що він хотів цим сказати». Для перекладача-початківця робота з корпусами і вияв способів передачі модалем у різних мовах є прекрасною практикою успішної перекладацької діяльності, зокрема це доречна підготовка до усного і синхронного перекладу.