У статті здійснено аналіз участі українських спортсменів у змаганнях у Парижі (Франція). Встановлено, що спортсмени з України (тоді УРСР) брали участь у змаганнях з плавання, легкої атлетики та гімнастики. Зокрема, серед легкоатлетів був Володимир Куц, серед гімнастів – Борис Шахлін, Лариса Латиніна, серед плавців - Аркадій Головченко. Ці спортсмени були найкращими не лише на національному рівні, а й на світовій арені. Виступи на Олімпійських іграх 1952 року у Гельсінкі (Фінляндія), а потім 1956 року у Мельбурні (Австралія) українських спортсменів приголомшив весь світ. Їх успіхам раділи українці в Україні та українці в діаспорі. У дослідженні встановлено, що у часі виступів українських спортсменів у Парижі, з ними зустрічались представники української діаспори. З’ясовано, що українських спортсменів відвідали та вітали відомі в минулому спортсмени та спортивні діячі. Серед них можемо виокремити відомого українського футболіста Павла Комарова (учасник матчів в окупованому Києві 1942 року), а також знаного діяча олімпійського руху Осипа Зінкевича (засновник Українського Олімпійського Комітету в екзилі). Проаналізовано політичну особливість взаємовідносин українських спортсменів та діячів з діаспори. Підтверджено політично-національну «залізну завісу» яка відобразилась й на спорті. В СРСР спорт використовували як політичний інструмент поширення комуністичної ідеології. Спортсмени таким чином ставали заручниками й не могли вільно навіть пересуватися й спілкуватися за кордоном. Без згоди та відома радянських агентів, які були приставлені до кожного спортсмена, вони не мали права комуні кувати з іноземцями, тим більше з українською діаспорою.
The article analyzes the participation of Ukrainian athletes in competitions in Paris (France). It has been established that athletes from Ukraine (then USSR) took part in competitions in swimming, athletics and gymnastics. In particular, there was Volodymyr Kuts among the track and field athletes, Borys Shakhlin and Larisa Latynina among the gymnasts, and swimmers - Arkady Golovchenko. These athletes were the best not only at the national level, but also on the world stage. Performances of Ukrainian athletes at the Olympic Games in 1952 in Helsinki (Finland), and then in 1956 in Melbourne (Australia) stunned the whole world. Ukrainians in Ukraine and Ukrainians in the diaspora rejoiced at their success. The research established that during performances of Ukrainian athletes in Paris, representatives of the Ukrainian diaspora met with them. It was found that the Ukrainian athletes were visited and welcomed by well-known athletes and sports figures in the past. Among them, we can single out the famous Ukrainian football player Pavlo Komarov (participant in matches in occupied Kyiv in 1942), as well as the well-known figure of the Olympic movement Osip Zinkevich (the founder of the Ukrainian Olympic Committee in exile). The political feature of the relationship between Ukrainian athletes and figures from the diaspora is analyzed. The political and national "iron curtain" was confirmed, which was also reflected in sports. In the USSR, sport was used as a political tool for the spread of communist ideology. Athletes thus became hostages and could not even move freely and communicate abroad. Without the consent and knowledge of the Soviet agents attached to each athlete, they had no right to communicate with foreigners, especially with the Ukrainian diaspora.
