Проблема соціалізації осіб з особливими освітніми потребами є актуальною й вимагає негайного теоретико-прикладного вирішення. Одним із шляхів її розв’язання є об’єктивне дослідження актуального стану соціалізованості здобувачів освіти з особливими освітніми потребами, його аналіз і визначення напрямів оптимізації.
Метою статті є розробка та аналіз універсальної методики дослідження рівня соціалізованості здобувачів освіти з особливими освітніми потребами. Реалізація мети досягається шляхом вирішення завдань: уточнення поняття соціалізації особи з особливими освітніми потребами та її результату – соціалізованості; аналіз критеріїв, показників, рівнів соціалізованості здобувачів освіти з особливими освітніми потребами (на прикладі КЗВО «Луцький педагогічний коледж» ВОР), які можуть слугувати як універсальні. Методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, математичної статистики. Під соціалізацією розуміємо процес входження людини в соціальне середовище, який може протікати двояко:
1) пасивне пристосування особистості до вимог соціуму; 2) активна взаємодія людини з соціумом, спрямована на його перетворення та оновлення. Результатом соціалізації є соціалізованість як особистісне новоутворення, яке містить знання про соціальні норми і цінності, відповідне позитивне чи негативне ставлення до них і відповідне їх сприйняття, та активно-творче або ж навпаки байдуже чи пасивне використання у власній життєдіяльності. Для дослідження відповідних критеріїв та їх показників при діагностуванні рівня соціалізованості здобувачів освіти з особливими освітніми потребами визначено пізнавальний, емоційно-ціннісний та поведінковий компоненти соціалізації. Встановлено, що переважаючим в освітньому середовищі закладу вищої освіти є середній рівень соціалізованості здобувачів освіти з особливими освітніми потребами; високим є показник низького рівня соціалізованості таких студентів і дуже мало студентів з інвалідністю володіють достатнім рівнем соціалізованості. Звідси, логічним є висновок про необхідність пошуку нових змісту, форм і методів соціалізації таких здобувачів у закладах вищої освіти. Важливим є створення розвивального освітнього середовища для осіб з особливими освітніми потребами з урахуванням досвіду їх життєдіяльності, залученням до організації системи виховних та фізкультурно-оздоровчих заходів. Подальшого дослідження потребує розробка методичних рекомендацій для забезпечення наступності у вивченні різних аспектів соціалізованості особистості здобувача освіти з особливими освітніми потребами в різні вікові періоди.
The problem of socialization of persons with special educational needs is urgent and requires an immediate theoretical and applied solution. One of the ways to solve it is an objective study of the current state of socialization of students with special educational needs, its analysis and determination of optimization directions.
The purpose of the article is to develop and analyze a universal methodology for researching the level of socialization of students with special educational needs. The realization of the goal is achieved by solving the tasks: clarifying the concept of socialization of a person with special educational needs and its result – the level of socialization; analysis of criteria, indicators, levels of socialization of students with special educational needs (on the example of KZVO "Lutsk Pedagogical College" VOR), which can serve as universal. Research methods: analysis, synthesis, generalization, systematization, mathematical statistics. By socialization we understand the process of entering a person into the social environment, which can proceed in two ways: passive adaptation of the individual to the demands of society; active interaction of a person with society, aimed at its transformation and renewal. The result of socialization is socialization as a personal new formation, which contains knowledge about social norms and values, the corresponding positive or negative attitude towards them and the corresponding perception of them, and active-creative or, on the contrary, indifferent or passive use in one's own life. Cognitive, emotional-value and behavioral components of socialization were determined for the study of relevant criteria and their indicators in diagnosing the level of socialization of students with special educational needs. It has been established that the prevailing level of education in the educational environment of a higher education institution is the average level of socialization of students with special educational needs; the indicator of the low level of socialization of such students is high, and very few students with disabilities have a sufficient level of socialization. Hence, it is logical to conclude that it is necessary to find new content, forms and methods of socialization of such students in institutions of higher education. It is important to create a developmental educational environment for people with special educational needs, taking into account their life experience, involving them in the organization of the system of educational and physical culture and health activities. Further research is needed to develop methodological recommendations to ensure continuity in the study of various aspects of the socialization of the personality of an education seeker with special educational needs in different age periods.
