У статті розглянуто проблему формування професійної мобільності майбутніх соціальних працівників у процесі волонтерської діяльності. Проаналізовано науково-педагогічний феномен професійної мобільності майбутніх соціальних працівників, уточнено його сутнісні та змістові характеристики. Запропоновано авторську інтерпретацію поняття “професійна мобільність соціальних працівників” та її компоненти: особистісний, когнітивно-діяльнісний і рефлексивний. Визначено зовнішні та внутрішні чинники формування досліджуваного феномену у фахівців соціальної сфери. Наголошено на тому, що одним з ефективних засобів формування професійної мобільності майбутніх соціальних працівників у закладах вищої освіти є професійно орієнтована волонтерська діяльність, ефективність якої підвищується за впровадження педагогічних умов, зокрема: формування позитивної мотиваційно-ціннісної орієнтації на саморозвиток і самореалізацію; залучення до варіативних форм реалізації волонтерської діяльності; забезпечення реалізації структурно-змістових компонентів професійної мобільності у процесі волонтерської діяльності; організації системи методичного супроводу та підтримки волонтерських ініціатив; моделювання та включення до змісту освітнього процесу спеціальних професійно орієнтованих ситуацій. Доведено, що реалізація волонтерських ініціатив дасть змогу майбутнім фахівцям соціальної роботи акумулювати професійні знання, уміння й компетентності та набути досвіду професійної мобільності в реальних соціокультурних умовах. Це дасть можливість визначати проблему, чітко її диференціювати, критично аналізувати й оцінювати ситуацію, адаптуватися до умов та використовувати набуті знання й компетентності в нестандартних ситуаціях, вибирати раціональні шляхи вирішення проблем, швидко змінювати стратегію і тактику дій відповідно до нових умов, генерувати нові знання, опановувати нові технології діяльності, уміло налагоджувати комунікацію з найрізноманітнішими суб’єктами взаємодії, творчо модернізувати власну діяльність та підвищувати її ефективність тощо.
The article deals with the issue of forming professional mobility of future social workers in the process of volunteering. The scientific and pedagogical phenomenon of future social workers’ professional mobility was analyzed. Its essential and sense-bearing characteristics were specified. The article presents author’s interpretation of the concept “professional mobility of social workers” as well as its personal, cognitive-and-activity and reflexive components. The author determines external and internal factors of formation of the studied phenomenon in social specialists. It is emphasized that one of the effective means of forming professional mobility of future social workers in higher educational institutions is professionally-oriented volunteering, whose effectiveness increases with the observation of the following pedagogical conditions: formation of a positive motivational and value orientation to self-development and self-realization; involvement in various forms of volunteering; ensuring the implementation of structural and substantive components of professional mobility in the process of volunteering; organization of a system of methodological support and support of volunteer initiatives; modeling and including professionally-oriented situations in the content of the educational process. It is proved that the implementation of volunteer initiatives will allow future social workers to accumulate professional knowledge, skills and competencies and gain professional mobility experience in real socio-cultural conditions: identify the problem, clearly differentiate it, critically analyze and evaluate the sit-uation, adapt to conditions and use the acquired knowledge and competencies in non-standard situations, choose rational ways of solving problems, quickly change strategy and tactics according to new conditions, generate new knowledge, master new technologies activities, skillfully establish communication with a variety of partners, creatively modernize their own activities, increasing their efficiency, etc.
