The paper deals with the category of possession as a linguistic category and the semantics of English possessive substantive constructions. Possession is a linguistic universal, a fundamental linguistic category with a complex and heterogeneous meaning and a plane of expression, therefore there are several directions of its study in linguistics. In a broad sense, possession expresses spatial relations between two objects, when one of them is considered as an element of the “personal sphere” of another object, or when one object (person) has the right to own, use and dispose of another object.
In this paper the author reveals relevant features of the category of possession (‘activity’ – ‘subordination’, ‘alienability’ – ‘inalienability’, ‘static’ – ‘dynamic’, ‘entry’ – ‘inclusion’) and outlines differences between possessive predicative and substantive constructions in English. It is noted that predicative constructions are unambiguous: the subject of the possessive relation is expressed, and the possessive information is embedded in the construction itself. Substantive constructions are polysemic: the object of the possessive relation is expressed, and possessive information is asserted. The paper also examines the main semantic relations of possessive substantiv constructions and the peculiarities of their functioning. The English language demonstrates the variability of lexical and grammatical means of expressing possessive relations. Models that represent the semantic relation of possession in substantive constructions include pre-nominal genitive and the post-nominal genitive. English has two canonical constructions for attributive possession. The first one uses the clitic /-’s/ or a possessive pronoun and it is known as ‘the s-genitive’ (or ‘Saxon genitive’). The second one uses the preposition /of/ and it is known as ‘the of-genitive’. The choice of one or another design depends on various factors, such as: possessor’s belonging to the category of beings / non-beings; the number of the noun expressing the attribute; complexity of the attribute; the attribute / core significance, etc.
У статті досліджено посесивність як лінгвістичну категорію та семантику англійських посесивних субстантивних конструкцій. Посесивність є мовною універсалією, фундаментальною лінгвістичною категорією зі складним і неоднорідним змістом та планом вираження, тому в лінгвістиці існує декілька напрямів її вивчення. У широкому розумінні посесивність виражає просторові відношення між двома об’єктами, коли один із них розглядається як елемент ‘особистої сфери’ іншого об’єкта, або коли один об’єкт (особа) має право володіння, користування і розпорядження іншим об’єктом.
Виявлено релевантні ознаки категорії посесивності (‘активність’ – ‘субординативність’, ‘відчужуваність’ – ‘невідчужуваність’, ‘статичність’ – ‘динамічність’, ‘входження’ – ‘включення’), відмінності посесивних предикативних та субстантивних конструкцій в англійській мові (у предикативних конструкціях виражається суб’єкт присвійного відношення, посесивна інформація закладена в самій конструкції, ці конструкції однозначні; у субстантивних конструкціях виражається об’єкт присвійного відношення, посесивна інформація стверджується, ці конструкції полісемічні).
Розглянуто основні семантичні відношення посесивних субстантивних конструкцій та особливості їх функціонування. Англійська мова демонструє варіативність лексичних і граматичних засобів для вираження посесивних відношень. До моделей, які представляють семантичне відношення посесивності в субстантивних конструкціях, належать моделі з преномінальним означенням та моделі з постномінальним означенням. В англійській мові існують дві канонічні конструкції для вираження атрибутивної приналежності: s-генітив та of-генітив. Вибір тієї чи іншої конструкції залежить від різних факторів, а саме: належності посесора до категорії істот / неістот; числа іменника, що виражає означення; складності означення; значимості означення / ядра тощо.