Педагогіка в єдності методології, теорії, практики

Abstract

Педагогічну методологію, теорію і практичні надбання вчителя розкрито як взаємозумовлені явища. Методологію визначено не лише засобом високого рівня теоретичного пізнання, а й одночасно інструментом практичного перетворення педагогічної дійсності на наукових основах. Відповідно доведено, що загальною методологічною основою, найважливішою умовою і провідним фактором гуманізації навчання і виховання виступають суб’єкт-суб’єктні, морально-естетичні педагогічно доцільні виховуючі відносини учителів і учнів. Вони - головний чинник подолання соціально-педагогічних суперечностей у процесі реформування й модернізації школи і всієї національної системи освіти і виховання. Суб’єкт-суб’єктні відносини визначено як спеціально організовану, педагогічно доцільну, гуманну, морально-естетичну взаємодію суб’єктів педагогічного процесу, що постійно розвивається, спрямована на досягнення мети виховання, соціально і психологічно зумовлена всією системою прийнятих у суспільстві національних і загальнолюдських цінностей. «Виховання» в його найширшому розумінні ототожнено з поняттям «соціалізація» і трактовано як особистісно-соціальний феномен, якому відповідає особистісно орієнтована виховна діяльність.

Pedagogical methodology, theory and practical teacher achievements are revealed as mutually determined phenomena. Methodology is defined not only as a means of high level of theoretical knowledge, but also at the same time as a tool for the practical transformation of pedagogical reality on the scientific basics. Accordingly, it has been proved that common methodological basis, essential condition and leading factor in the humanization of training and upbringing are subject-subject, moral and aesthetic pedagogically appropriate educational teachers and students relations. They are the main factor in overcoming socio-pedagogical contradictions in the process of school reforming, modernizing and the entire national system of education and upbringing. Subject-subject relations are defined as specially organized, pedagogically reasonable, humane, moral and aesthetic interaction of educational process subjects that is constantly in developing, aimed at achieving the upbringing goal that socially and psychologically are caused by the entire system accepted in society of national and worldwide values. "Upbringing" in its broadest sense is identified with the notion of "socialization" and interpreted as a personal and social phenomenon, which corresponds to personality-oriented educational activities.