У статті обґрунтовано доцільність оптимізації мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку.
Мова – невичерпне багатство, яким природа обдарувала людину, його можна примножити, а можна й непомітно розгубити. Тому перед педагогом завжди стоїть завдання: прищепити дитині любов до слова, навчити її чітко, красиво і влучно висловлюватися, обстоювати власну думку. Тобто першочерговим завданням мовленнєвого розвитку дітей на етапі дошкільного дитинства є виховання мовної особистості, такої, яку характеризує достатній рівень мовленнєва-комунікативної компетентності, що вільно і творчо застосовує мову в різних ситуаціях життєдіяльності. Комунікативно-мовленнєвий розвиток учені розглядають як процес становлення форм і засобів взаємодії дитини з оточенням, у якій віддзеркалені новоутворення емоційно-вольової, когнітивної, особистісної сфери людини як суб’єкта спілкування. Видається, проблема розвитку мовленнєвого розвитку дошкільника ні в якому разі не обділена увагою науковців і практиків. У чому ж тоді полягає суперечність у підході до розв’язання проблеми мовленнєвого розвитку дитини? Які питання з’являються внаслідок зазначеної суперечності?
Надмірне використання педагогом різних і, звичайно, корисних форм роботи із закріпленням навичок (звукових, лек- сичних, граматичних) зазвичай шкодять головному завданню – мисленню дитини. Мовленнєва функція як найвища психічна властивість залишається за межами уваги вихователя. Водночас мовленнєве мислення дає здатність розвивати думку мовленнєвими засобами, удосконалюючи тим самим мовленнєві навички, форми й засоби спілкування. До того ж складність цього процесу полягає ще й у тому, що кожен індивід іде до цього у власному темпі та власним шляхом. Ось чому проблема оптимізації мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку є актуальною.
The article substantiates the usefulness of optimizing speech development of preschool children.
Language is the inexhaustible wealth that nature has endowed man with. It can be multiplied, and it can be lost impercepti- bly. Therefore, the teacher always has a task to instill in the child a love of the word, teach him to speak clearly, nicely and accurately, defend his own opinion. That is, the first task of children`s speech development at the stage of preschool childhood is the education of language personality. It must be characterized by a sufficient level of speech-communicative competence that uses language fluently and creatively in various situations. Scientists consider communicative-speech development as a process of formation of forms and means of interaction of a child with the environment. In this process new formations of emotional-volitional, cognitive, personal sphere of a person as a subject of communication are reflected. It seems that the problem of speech development of preschoolers, in any case, is not neglected by scientists and practition- ers. What is the contradiction in the approach to solving the problem of a child's speech development? What questions arise as a result of this contradiction? Excessive use of various and, of course, useful forms of work for consolidation of skills (sound, lexical, grammatical) usually impairs the completion of the main task – the child's thinking. Speech function as the highest mental property remains beyond the attention of the educator. At the same time, speech thinking gives the ability to develop a thought through speech, thereby improving speech skills, forms and means of communication. In addition, the complexity of this process is that each individual goes to it at their own pace and in their own way. That is why the problem of optimizing the speech development of preschool children is relevant.
