Дисертація присвячена дослідженню соціальної адаптації дітей з порушенням мовлення в умовах закладу дошкільної освіти з інклюзивним навчанням. У роботі розглядаються особливості комунікативного розвитку у дітей з порушенням мовлення та його вплив на соціальну адаптацію в групі однолітків. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
вперше: обґрунтовані та розроблені компоненти (соціально-
емоційний, соціально-комунікативний та соціально-мотиваційний), критерії (емоційне благополуччя, соціально-емоційна стабільність, рівень тривожності в умовах закладу дошкільної освіти, міжособистісна взаємодія з однолітками, соціально-поведінкова компетентність і комунікативні навички, комунікативна взаємодія з дорослими, однолітками, мотивація до комунікативної взаємодії (говоріння, аудіювання), соціальна мотивація (взаємодія дітей під час спільної діяльності), вмотивованість відвідування закладу дошкільної освіти) та рівні соціальної адаптації дітей з порушенням мовлення в інклюзивному середовищі; визначені та науково обґрунтовані корекційно-логопедичні підходи до соціальної адаптації дітей з порушенням мовлення в інклюзивному освітньому середовищі закладу дошкільної освіти;
розроблено та обґрунтовано програму соціальної адаптації для дітей із ЗНМ відповідно до їх рівня підтримки та ступеня труднощів в інклюзивному освітньому середовищі, що включає опосередкований вплив на соціальну адаптацію, педагогічну просвіту батьків з питань соціальної адаптації дітей, особистісно-зорієнтований підхід у роботі з дітьми із ЗНМ;
удосконалено систему взаємозв’язку фахівців закладу дошкільної освіти з інклюзивним навчанням з фахівцями інклюзивно-ресурсних центрів, вчителями-логопедами та батьками, які беруть участь у процесі соціальної адаптації дітей із ЗНМ;
набули подальшого розвитку зміст, форми та шляхи корекційно-логопедичної підтримки дітей із ЗНМ з метою розвитку комунікативної компетентності дошкільників та їх соціальної адаптації в колективі однолітків. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що впровадження розробленого комплексу діагностичних методик та педагогічних підходів для соціальної адаптації дітей з мовленнєвими порушеннями в інклюзивному середовищі сприяє підвищенню їхньої комунікативної готовності. Це, в свою чергу, суттєво покращує ефективність корекційно-виховної роботи, орієнтуючи її на особливі потреби цих дітей у контексті взаємодії з однолітками та дорослими.
The dissertation focuses on the study of social adaptation of children with speech disorders in the context of inclusive preschool education. The research examines the specific features of communicative development in children with speech disorders and its influence on their social adaptation within peer groups. Scientific Contributions
The research novelty lies in the following:
For the first time, components (social-emotional, social-communicative, and social-motivational), criteria (emotional well-being, social-emotional stability, low anxiety levels in preschool, interpersonal interaction with peers, social-behavioral competence and communication skills, interaction with adults and peers, motivation for communication (speaking, listening), social motivation during joint activities, and motivation to attend preschool), and levels of social adaptation for children with speech disorders in inclusive environments were substantiated and developed.
Corrective speech therapy approaches for social adaptation of children with speech disorders in inclusive preschool settings were scientifically grounded and defined.
A program for social adaptation of children with speech disorders was developed, based on their level of support and degree of challenges in an inclusive educational environment, including indirect influence on social adaptation, parental education on social adaptation, and a child-centered approach to working with children with speech disorders.
The system of collaboration among inclusive preschool staff, inclusive resource center specialists, speech therapists, and parents involved in the process of social adaptation of children with speech disorders was improved.
The content, forms, and methods of corrective speech therapy for children with speech disorders were further developed to enhance their communicative competence and social adaptation within a peer group.
Practical Significance
The implementation of the developed diagnostic methodologies and pedagogical approaches for the social adaptation of children with speech disorders in an inclusive environment contributes to improving their communicative readiness. This, in turn, significantly enhances the efficiency of corrective and educational work, tailoring it to the specific needs of these children in their interaction with peers and adults.
