У статті здійснено аналіз особливостей формування педагогічної майстерності викладача закладу вищої освіти. Визначено, що під педагогічною майстерністю розуміється комплекс властивостей особистості, що забезпечує високий рівень самоорганізації професійної діяльності викладача. Доведено, що педагогічну майстерність правомірно представити як сукупність певних якостей особистості викладача, які обумовлюються високим рівнем його психолого-педагогічної підготовленості, здібністю оптимально вирішувати педагогічні завдання. Зазначено, що педагогічна майстерність може бути представлена як сукупність цілей, досягнення кожної з яких підвищує мистецтво педагога: це стиль педагогічного спілкування, мовна культура, ораторське мистецтво, імідж викладача, його інтелектуальна ерудиція, стресостійкість тощо.
Виокремлено та охарактеризовано підходи науковців до визначення базової характеристики поняття “педагогічна майстерність”: за результатом (високий рівень організації діяльності студентів); за психологічними механізмами педагогічної діяльності (вияв творчої активності педагога, яка, зі свого боку, забезпечує творчість студентів); за внутрішніми характеристиками особистості (властивості особистості, що забезпечують самоорганізацію педагогічної діяльності). Зроблено висновок, що заслуговує на увагу структура педагогічної майстерності, в якій науковці виділяють дві її підсистеми: логіко-педагогічну, що охоплює знання і педагогічне мислення; емоційно-творчу, яка пов’язана з роботою педагога (творче самопочуття, психофізіологічні особливості педагога, педагогічна інтуїція, мистецтво спілкування). Зазначено, що показником педагогічної майстерності викладача закладу вищої освіти є його педагогічна компетентність, що є інтеграцією досвіду, теоретичних знань, практичних умінь і важливих для педагога особистісних якостей.
Доведено, що педагогічна компетентність може бути представлена як тривимірна система, в яку входять такі компоненти: професійно-змістовий (передбачає наявність у викладача глибоких теоретичних знань з основ акміологічних наук); професійно-діяльнісний (містить систему знань і вмінь педагога, що багато разів застосовані на практиці і дають найкращий результат у навчанні і вихованні; професійно-особовий (поєднує професійно-особистісні якості, які є основою спрямованості і позиції викладача). Виділено шляхи вдосконалення педагогічної майстерності викладача: складання плану професійного самовдосконалення, вивчення передового досвіду колег, самоосвітня діяльність, саморозвиток, пошук шляхів професійної самореалізації, здійснення безперервного навчання; кооперативна професійна взаємодія з колегами, тобто участь у колективних і групових інноваційних формах навчально-методичної роботи; рефлексія власної діяльності.
В статье осуществлен анализ особенностей формирования педагогического мастерства преподавателя учреждения высшего образования. Определено, что под педагогическим мастерством понимается комплекс свойств личности, обеспечивающий высокий уровень самоорганизации профессиональной деятельности преподавателя. Доказано, что педагогическое мастерство правомерно представить как совокупность определенных качеств личности преподавателя, которые оговариваются высоким уровнем его психолого-педагогической подготовленности, способностью оптимально решать педагогические задачи. Отмечено, что педагогическое мастерство может быть представлено как совокупность целей, достижение каждой из которых повышает искусство педагога: это стиль педагогического общения, речевая культура, ораторское искусство, имидж преподавателя, его интеллектуальная эрудиция, стрессоустойчивость и т.п.
Выделены и охарактеризованы подходы ученых к определению базовой характеристики понятия “педагогическое мастерство”: по результатам (высокий уровень организации деятельности студентов); за психологическими механизмами педагогической деятельности (проявление творческой активности педагога, которая, со своей стороны, обеспечивает творчество студентов); по внутренним характеристикам личности (свойства личности, обеспечивающие самоорганизацию педагогической деятельности). Сделан вывод, что заслуживает внимания структура педагогического мастерства, в которой ученые выделяются две ее подсистемы: логико-педагогическая, включая знания и педагогическое мышление; эмоционально-творческая, связанная с работой педагога: творческое самочувствие, психофизиологические особенности педагога, педагогическая интуиция, искусство общения. Отмечено, что показателем педагогического мастерства преподавателя учреждения высшего образования является его педагогическая компетентность, что является интеграцией опыта, теоретических знаний, практических умений и важных для педагога личностных качеств.
Доказано, что педагогическая компетентность может быть представлена как трехмерная система, в которую входят следующие компоненты: профессионально-содержательный (предполагает наличие у преподавателя глубоких теоретических знаний по основам акмеологических наук); профессионально-деятельностный (включает систему знаний и умений педагога, которые много раз применены на практике и дают лучший результат в обучении и воспитании), профессионально-личностный (объединяет профессионально-личностные качества, которые, в свою очередь являются основой направленности и позиции преподавателя). Выделены пути совершенствования педагогического мастерства преподавателя: составление плана профессионального самосовершенствования, изучения передового опыта коллег, самообразовательная деятельность, саморазвитие, поиск путей профессиональной самореализации, осуществления непрерывного обучения; кооперативнае профессиональное взаимодействие с коллегами, то есть участие в коллективных и групповых инновационных формах учебно-методической работы; рефлексия собственной деятельности.
The article analyzes the features of the formation of pedagogical skills of a teacher of a higher education institution. It has been determined that pedagogical skill is understood as a complex of personality traits that provides a high level of self-organization of the teacher’s professional activity. It has been proved that pedagogical skill is legitimately represented as a set of certain qualities of a teacher’s personality, which are stipulated by a high level of his psychological and pedagogical readiness, the ability to optimally solve pedagogical problems. It is noted that pedagogical skill can be presented as a set of goals, the achievement of each of which enhances the teacher’s art: this is the style of pedagogical communication, speech culture, oratory, the teacher’s image, his intellectual erudition, stress resistance, etc.
Highlighted and characterized the approaches of scientists to the definition of the basic characteristics of the concept of “pedagogical skill”: by results (high level of organization of students’ activities); behind the psychological mechanisms of pedagogical activity (the manifestation of the teacher’s creative activity, which, for its part, ensures the creativity of students); according to the internal characteristics of the personality (personality traits that ensure self-organization of pedagogical activity). It is concluded that the structure of pedagogical skill deserves attention, in which scientists distinguish two of its subsystems: logical and pedagogical, including knowledge and pedagogical thinking; emotional and creative, associated with the work of the teacher: creative well-being, psychophysiological characteristics of the teacher, pedagogical intuition, the art of communication. It is noted that an indicator of the pedagogical skill of a teacher of an institution of higher education is his pedagogical competence, which is the integration of experience, theoretical knowledge, practical skills and personal qualities that are important for a teacher.
It has been proved that pedagogical competence can be represented as a three-dimensional system, which includes the following components: professional content (assumes that the teacher has deep theoretical knowledge of the basics of acmeological sciences); professional-activity (includes a system of knowledge and skills of the teacher, which have been applied in practice many times and give the best result in teaching and upbringing), professional-personal (combines professional and personal qualities, which, in turn, are the basis of the orientation and position of the teacher). The ways of improving the pedagogical skills of the teacher are highlighted: drawing up a plan for professional self-improvement, studying the advanced experience of colleagues, self-educational activity, self-development, searching for ways of professional self-realization, the implementation of continuous learning; cooperative professional interaction with colleagues, that is, participation in collective and group innovative forms of educational and methodological work; reflection of one’s own activity.
