У статті проаналізовано вплив самовиховання для піднесення особистості; висвітлено обставини самовиховання в закладах освіти, психолого-педагогічні утруднення і питання, котрі вповільнюють організацію цього процесу, позначені напрями їх вирішення. Розглянуто шляхи, методи та прийоми самовиховання. Відображено недостатню педагогічну готовність особистості до психолого-педагогічного управління самовихованням. Також у статті розкриваються можливості використання ідей щодо самовиховання, оскільки одним із важливих чинників формування є особистість. Оскільки самовиховання є складним процесом, його необхідно втілювати внутрішніми передумовами, котрі характеризують ефективність самовиховання: впевненість, переконливість та самокритичність; вимоги й основи, життєві настанови; достойність і відважність; звички та вправність самоконтролю й саморегулювання; застосування теоретичних основ самовиховання й володіння методикою самовдосконалення; усвідомлення настанов на злагоджене та різностороннє самовиховання; педагогічне бажання до активної, цілеспрямованої роботи над собою. Проаналізовано стадії самовиховання: 1) розуміння потреб своєї діяльності; 2) самопізнання, гостра самооцінка особистості у своїй діяльності й поведінці; 3) вміла робота над собою, створення алгоритму щодо норм поведінки; 4) організована реалізація алгоритму самовиховання; 5) самооцінка, самоконтроль і самокоригування дій і поведінки. Розкрито низку послідовно взаємозалежних і взаємозумовлених шляхів діяльності над собою в педагогічному ході, схарактеризовано значимість кожного з них. Перелічено головні методи самовиховання. Проаналізованим дослідження було доведено, що одним із вагомих напрямів розв’язання проблеми є активізація самовиховання, оскільки бажання професіонала щодо саморозвитку, самопізнання, самоактуалізації убезпечує його фахову стійкість, належний щабель фахової компетентності і незмінне фахове піднесення.
The article analyzes the impact of self-education for the elevation of personality; highlighted the circumstances of self-education in educational institutions, psychological and pedagogical difficulties and issues that slow down the organization of this process, and marked directions for their solution. Ways, methods and techniques of self-education are considered. Insufficient pedagogical unpreparedness of the person for psychological and pedagogical management by self-education is reflected. The article also considers the possibilities of using ideas regarding self-education because one of the important factors of formation is the personality. Because self-education is a complex process, it must be embodied in the internal prerequisites that characterize the effectiveness of self-education: confidence, persuasiveness and self-criticism; requirements and basics, life guidelines; dignity and courage; habits and skills of self-control and self-regulation; application of theoretical bases of self-education and possession of a technique of self-improvement; awareness of guidelines for coordinated and diverse self-education; pedagogical desire for active, purposeful work on oneself. The focus of attention is upon the stages of self-education: 1) understanding the needs for their activities; 2) self-knowledge, acute self-esteem in their activities and behavior; 3) skillfully work on yourself, creating an algorithm for norms of behavior; 4) organized implementation of the algorithm of self-education; 5) self-assessment, self-control and self-correction of actions and behavior. A number of consistently interdependent and interdependent ways of activity over itself in a pedagogical course is explored; the significance of each of them is characterized; the main methods of self-education are listed. As a result of the analyzed research it can be concluded that one of the important ways to solve the problem is to intensify self-education, as the desire of a professional for self-development, self-knowledge, self-actualization ensures his professional stability, proper level of professional competence and constant professional development.
