У статті обґрунтовано шляхи вирішення проблеми дефіцитності логотерапевтичних послуг в інклюзії. Вводяться і визначаються нові поняття: логотерапевтичний дефіцит в інклюзії, його методологічний, методичний і кадровий різновиди, бездефіцитна логотерапевтична модель. У змістовому плані обґрунтовується суспільна потреба в мінімізації логотерапевтичного дефіциту і пропонується її організаційне забезпечення шляхом створення бездефіцитної логотерапевтичної моделі через оптимізацію методологічної, методичної і кадрової складових частин. Оптимізація методологічного логотерапевтичного дефіциту вбачається через усунення його еклектизму. А саме – клінізацію фахової освіти, використання перманентного аналізу латентної складової частини мовленнєвого і супутніх порушень, залучення формувально-корекційно-абілітаційних методик різних методологічних шкіл, залежно від змісту латентної складової частини. Оптимізація методичного логотерапевтичного дефіциту пропонується шляхом збагачення традиційного логопедичного інструментарію сучасними апаратними методиками і клінічними засобами. Оптимізація кадрового логотерапевтичного дефіциту полягає в підвищенні якості вишівської та післявишівської освіти, кількісному збільшенні логотерапевтичної складової частини мультидисциплінарної команди під супроводом клінічного логопеда. Окреслюється коло проблем, пов’язаних з імплементацією бездефіцитної логотерапевтичної моделі, і пропонуються можливі шляхи їх вирішення. Перелічені перспективи розвитку теми: статистичне обґрунтування моделі, її апробація в регіональному вимірі і формалізація в узагальнених методичних рекомендаціях для подальшої імплементації у практику всіма зацікавленими особами й інституціями.
The article considers ways to solve the problem of deficit of logotherapeutic services in the inclusion. New definitions are introduced and defined: logotherapeutic deficit in inclusion, its methodological, methodical and personnel varieties, deficit-free logotherapeutic model. In terms of content, the public need to minimize the logotherapeutic deficit is substantiated and its organizational support is proposed by creating a deficit-free logotherapeutic model through the optimization of methodological, methodical and personnel components. Optimization of the methodological logotherapeutic deficit is seen through the elimination of its eclecticism. Namely – the clinic of professional education, the use of permanent analysis of the latent component of speech and related disorders, the use of formative-correctional-habilitation techniques of different methodological schools, depending on the content of the latent component. Optimization of methodical logotherapeutic deficit is seen through the enrichment of traditional speech therapy tools with modern hardware techniques and clinical tools. Optimization of the staff logotherapeutic deficit is seen through the improvement of the quality of university and postgraduate education, the quantitative increase of the logotherapeutic component multidisciplinary team led by a clinical speech therapist. The range of problems related to the implementation of a deficit-free logotherapy model is outlined and possible solutions are suggested. Prospects for the development of the topic are highlighted: statistical substantiation of the model, its approbation in the regional dimension and formalization in generalized methodical recommendations for further implementation in practice by all stakeholders and institutions.
