Феномен «університетської автономії» розкрито у наукових і політичних дискусіях початку ХІХ – ХХ ст. (М. І. Костомаров, В. І. Ленін, М. І. Пирогов, М. В. Сперанський, С. М. Трубецькой та ін.), змісті загальних статутів імператорських університетів (1804, 1835, 1863, 1884) та практиці Харківського (1804), Київського (1834) і Новоросійського (1865) університетів. Констатовано, що на початку ХХІ ст. Україна знаходиться в ситуації подолання наслідків централізованого управління вищою освітою і розвитку тих рис академічного життя, які здатні забезпечити лібералізацію вищої школи. Закон України «Про вищу освіту» (2014) закріплює академічну, організаційну, фінансову автономію університету. Вона залишається основою університетського життя, однак потребує перевизначення з урахуванням більш глибокої інтеграції університету з економікою, ринком праці й програмою розвитку нації.
Феномен «университетской автономии» раскрыт в научных и политических дискуссиях начала ХІХ – ХХ вв. (Н. И. Костомаров, В. И. Ленин, Н. И. Пирогов, Н. В. Сперанский, С. М. Трубецкой и др.), содержании общих уставов императорских университетов (1804, 1835, 1863, 1884) и практике Харьковского (1804), Киевского (1834), Новороссийского (1865) университетов. Констатируется, что в начале ХХІ в. Украина пребывает в ситуации преодоления последствий централизованного управления высшим образованием и развития качеств академической жизни, способных обеспечить либерализацию высшей школы. Закон Украины «О высшем образовании» (2014) закрепляет академическую, организационную, финансовую автономию университета. Она остается основой университетской жизни, но требует переопределения с учетом более глубокой интеграции с экономикой, рынком труда и программой развития нации.
The phenomenon of “university autonomy” is disclosed in scientific and political debates of the early XIX – XX centuries (M. Kostomarov, V. Lenin, M. Pyrogov, M. Speransky, S. Trubetskoj etc.), general content of the statutes of the Imperial University (1804, 1835, 1863, 1884) and practice of Kharkov (1804), Kiev (1834) and Novorossiysk (1865) universities.
In the history of higher education various models of university life are known: from the broadest autonomy to direct rule by the state or other patronage authorities. The classical model of the university provides broad autonomy and self-regulation. In each country autonomy was treated and is treated differently, that’s why we can speak about it like a certain generalized concept that involves obtaining educational institutions of various freedoms. Overall under university autonomy we mean “self-regulation of the University”. Today Ukraine is in a situation of overcoming the consequences of centralized ruling of higher education and developing those features of academic life that can provide the liberalization of higher education. The law “On Higher Education” (2014) establishes the academic, organizational and financial autonomy of the university. The University should get the intrinsic value, to counterbalance current status – the institution that provides services to many social institutions. According to that, it is necessary to harmonize priorities in educational policy, public interests, goals and objectives of the University itself. Only then the University can act as an equal partner in the relationship with the state, civil society, labor market and the individual.
Connecting to that it is important to determine the paradigmatic trends that define and generate a variety of differentiated University models: 1) education - research; 2) training - education; 3) nursing (state-regulation) - autonomy (self-regulation). The principle of autonomy is thoroughly protected by modern university, as it was protected throughout the period of formation and development. This is required by the need to maintain the academic status that allows developing the science, cultivating intellectual elite, forming the spiritual potential of society. Autonomy stays the foundation of university life, but today it is highly necessary to redefine considering deeper University integration with economy, labor market and program of nation development. Universities are facing the challenge to prove that they can make a significant contribution to economic and social development of society, fulfilling the government, international target programs, however, while maintaining academic freedom in realization of scientific research, development of intelligence and culture.
