Розвідка присвячена дослідженню особливостей навчання монологічного та діалогічного мовлення студентів-словесників на заняттях із українськомовних дисциплін у закладі вищої освіти. Актуальність проблеми формування діалогічного та монологічного мовлення студентів гуманітарно-педагогічного коледжу зумовлена вимогами, які висуває
сучасне суспільство до фахівців нового типу. З’ясовано, що до найважливіших складників, що становлять основу мовленнєвої компетентності студента, належить здатність адекватно сприймати діалогічне мовлення на слух, вести
діалог із дотриманням вимог українського мовленнєвого етикету (у дружному колі, в розмові з одногрупниками, у контактному чи дистантному спілкуванні). Зауважено, що використання вивченого матеріалу в нових мовних ситуаціях
повинне слугувати основою у навчанні монологічного мовлення. На заняттях необхідно формувати вміння як непідготовленого, так і підготовленого мовлення цих форм. Розкрито зміст та структуру монологічного та діалогічного
мовлення. У статті досліджено монолог та діалог як форми мови, утворені в результаті активної мовленнєвої діяльності людини. Акцентовано на тому, що діалогічне і монологічне мовлення характеризуються зверненістю, однак
простежено, що діалогічне мовлення більш тісно, ніж монологічне, пов’язане із ситуацією спілкування. Доведено, що
діалогічне мовлення, на відміну від монологічного, неможливо спланувати заздалегідь, воно зазвичай спонтанне, адже
мовленнєва поведінка кожного комуніканта діалогу значною мірою залежить від мовленнєвої поведінки партнера.
Комунікація рідною мовою можлива за умови вільного користування суб’єктами взаємодії мовою як найважливішим
способом спілкування, а тому сформувати в майбутніх фахівців філологічного профілю належну культуру мовлення,
розвинені мовну, лінгвістичну, мовленнєву та комунікативну компетенції можна тільки за умови розуміння ними того,
що отримані компетенції дозволять їм уміло користуватися мовою в професійній діяльності.
The research is devoted to the study of the peculiarities of teaching monologue and dialogic speech to students-philologists
in classes on Ukrainian-language disciplines in higher education. The urgency of the problem of forming dialogic and monologue
speech of students of the Humanities and Pedagogical College is due to the requirements of modern society to specialists
of a new type. It was found that the most important components that form the basis of student's speech competence are the ability
to adequately perceive dialogic speech by ear, to conduct a dialogue in compliance with the requirements of Ukrainian speech
etiquette (in a friendly circle, in conversation with group mates, in contact or distance communication). The author of the studies
is convinced that the use of the studied material in new language situations should be considered as a basis for teaching monologue
speech. In the classes it is necessary to form the skills of both unprepared and prepared speech of these forms. The content
and structure of monologue and dialogic speech are revealed. The article examines monologue and dialogue as forms of speech
formed as a result of active human speech activity. Emphasis is placed on the fact that dialogic and monologue speeches are
characterized by reversibility, but it has been shown that dialogic speech is more closely related to the situation of communication
than monologue speech. It is proved that dialogic speech, in contrast to monologue, cannot be planned in advance, it is
usually spontaneous, because the speech behaviour of each communicator of the dialogue largely depends on the speech behaviour
of the partner. Communication in the native language is possible under the condition of free use of subjects of language
interaction as the most important way of communication, and therefore to form in future specialists of philological profile proper
speech culture, developed language, linguistic, speech and communicative competences only if they understand that they have
acquired competencies will allow them to skilfully use the language in professional activities
