Взявши за мету дисертаційного дослідження визначення та обгрунтування основних контурів філософії педагогічного дискурсу в системі технологій сучасної освіти в контексті глобалізаційно-інформаційної трансформації освіти, здійснено філософський аналіз поняття, природи та джерела формування педагогічного дискурсу. Педагогічний дискурс, до якого входить взаємодія учнів та вчителів, батьків та учителів, учнів між собою, завжди мас розумітися в ширшому соціально-політичному контексті, який визначає «правила гри» при цій сфері, наприклад, захисту прав учня, культура й традиції відносин між вчителями та учнями, педагогами й батьками, форми залучення батьків до участі у шкільних справах. Грунтовно вивчено особливості суб’єкта і об’єкта педагогічного дискурсу, якими є водночас і вчитель, й учень. Суб’єктом педагогічного дискурсу є лише та людина, яка свідомо ставиться до цілей освіти, до самого себе, своєї діяльності та її результатів, тобто усвідомлює умови, прийоми й методи суб’єктної активності. Це стосується і вчителів, і учнів. Суб’єктна парадигма освіти зажадала від вчителя готовності до педагогічної діяльності нового дискурсивного типу, побудованого на принципах гідності й відповідальності. Сенсом педагогічної праці в цій парадигмі є учень, і зміни, що відбуваються з ним під впливом учителя, служать регулятором педагогічної діяльності. Учитель повинен бути відкритим, природним, ставитися до учнів з довірою, намагатися зрозуміти їх позицію. Учитель як суб’єкт педагогічного дискурсу стає не лише людиною, здатною передати знання та вміння, але він самостверджується у власній діяльності, перетворює себе, оцінює її результати і свою роль в їх досягненні. Професійні зміни вчителя пов’язані зі змінами в його учнях та з можливістю бачити ці зміни й будувати свою діяльність відповідно до них. Учитель, здатний побачити неповторність іншого, відкриває можливість побачити й унікальність його стосунків з іншим, і, врешті-решт, власну унікальність. Для посилення ролі учня як суб’єкта педагогічного дискурсу вчені пропонують переорієнтувати навчально-виховний процес у наступних напрямках: з технократичної підготовки - на розвиток його суб'єктності; з управління ззовні — на поширення внутрішнього самоврядування; з потреби засвоєння знань, умінь, навичок — на оволодіння методологією діяльності, технологіями розвитку критичного мислення; з традиційної практики засвоєння знань — на інтенсивну життєдіяльність суб’єкта. Показано характерні риси науково-філософської площини педагогічного дискурсу. На початку XXI ст. суспільство зіткнулося з низкою серйозних кризових процесів глобально-соціального, екологічного й іншого характеру. З одного боку, науково-технічний прогрес призвів до порушення рівноваги між техногенними та природними процесами, що створило загрозу існуванню самого людства. З іншого боку, технократичні тенденції в науці й освіті, прагнення отримати знання заради панування над природою призвели до збіднення духовної складової суспільства, спотворення його моральних принципів. Активно розвиваючись, сучасна наука впливає на інші соціальні сфери життєдіяльності суспільства, і в першу чергу, на сферу освіти. Освіта виступає як найважливіший фактор, котрий сприяє адекватному вирішенню проблем глобалізації. Сьогодні наукове знання стає основою організації людей, необхідною умовою їхньої спільної діяльності. Воно у все більшій мірі набуває значення інтегруючої першооснови в суспільному житті, приходячи на зміну традиційним формам об’єднання людей. Знання й інформація в сучасному суспільстві впливають на розвиток педагогічного дискурсу. Проникнення практично в усі сфери соціального життя інформаційних технологій тісно пов’язане з процесами глобалізації, суть якої - це прояв сучасної науково-технічної революції. Стосовно освіти й педагогічного дискурсу вона розкривається через органічний зв’язок науки з виробництвом, у перетворенні виробництва в широкомасштабний інноваційний процес, у виникненні нового способу виробництва, заснованого на інформаційних технологіях, до яких залучаються як викладачі, так і студенти. Обґрунтовано принципи підготовки педагога до впровадження дискурсивних технологій. По-перше, гурткова та індивідуальна науково-пошукова діяльність. По-друге, виконання учнем позанавчальних завдань, індивідуальна дослідна й реферативну роботу під керівництвом викладача, науковців ВНЗ. По-третє, заняття в наукових товариствах, відвідування предметного наукового гуртка, факультативних занять, робота в лабораторіях. По-четверте, участь у тематичних масових заходах, додаткове поглиблення рівня знань з профільних дисциплін, реалізація творчих запитів на самостійну науково-дослідницьку роботу студентів — майбутніх педагогів.
Взяв целью диссертационного исследования определение и обоснование основных контуров философии педагогического дискурса в системе технологий современного образования в начале XXI века в контексте глобализационно-информационной трансформации образования, осуществлен философский анализ понятия, природы и источники формирования педагогического дискурса. Педагогический дискурс, включающий взаимодействие учеников и учителей, родителей и учителей, учеников между собой, всегда должен рассматриваться в широком социально-политическом контексте, который определяет «правила игры» в этой сфере, например, защита прав ученика, культура и традиции отношений между учителями и учениками, педагогами и родителями, формы привлечения родителей к участию в школьных делах. Основательно изучены особенности субъекта и объекта педагогического дискурса, которыми является одновременно и учитель, и ученик. Субъектом педагогического дискурса является только тот человек, который сознательно относится к целям образования, к самому себе, своей деятельности и ее результатам, то есть осознает условия, приемы и методы субъектной активности. Это касается и учителей, и учеников. Субъектная парадигма образования потребовала от учителя готовности к педагогической деятельности нового дискурсивного типа, построенного на принципах достоинства и ответственности. Смыслом педагогического труда в этой парадигме является ученик, и изменения, происходящие с ним под влиянием учителя, служат регулятором педагогической деятельности. Учитель должен быть открытым, естественным, относиться к ученикам с доверием, пытаться понять их позицию. Учитель как субъект, педагогического дискурса становится не только человеком, способным передать знания и умения, но он самоутверждается в своей деятельности, превращает себя, оценивает ее результаты и свою роль в их достижении. Профессиональные изменения учителя связаны с изменениями в его учениках и с возможностью видеть эти изменения и строить свою деятельность в соответствии с ними. Учитель, способный увидеть неповторимость другой, открывает возможность увидеть и уникальность его отношений с другим, и, в конце концов, свою уникальность. Для усиления роли ученика как субъекта педагогического дискурса ученые предлагают переориентировать учебно-воспитательный процесс в следующих направлениях: с технократической подготовки - на развитие его субъектности; с управления извне - на распространение внутреннего самоуправления; с необходимости усвоения знаний, умений, навыков - на овладение методологией деятельности, технологиями развития критического мышления; с традиционной практики усвоения знаний - на интенсивную жизнедеятельность субъекта. Показаны характерные черты научно-философской плоскости педагогического дискурса. В начале XXI в. общество столкнулось с рядом серьезных кризисных процессов глобально-социального, экологического и иного характера. С одной стороны, научно-технический прогресс привел к нарушению равновесия между техногенными и природными процессами, что создало угрозу существованию самого человечества. С другой стороны, технократические тенденции в науке и образовании, стремление получить знания ради господства над природой привели к обеднению духовной составляющей общества, искажение его моральных принципов. Активно развиваясь, современная наука влияет на другие социальные сферы жизнедеятельности общества, и в первую очередь, на сферу образования. Образование выступает как важнейший фактор, который способствует адекватному решению проблем глобализации. Сегодня научное знание становится основой организации людей, необходимым условием их совместной деятельности. Оно во все большей степени приобретает значение интегрирующей первоосновы в общественной жизни, приходя на смену традиционным формам объединения людей. Знание и информация в современном обществе влияют на развитие педагогического дискурса. Проникновение практически во все сферы социальной жизни информационных технологий тесно связано с процессами глобализации, суть которой - это проявление современной научно-технической революции. Об образовании и педагогического дискурса она раскрывается через органическую связь науки с производством, в превращении производства в широкомасштабный инновационный процесс, в возникновении нового способа производства, основанного на информационных технологиях, к которым привлекаются как преподаватели, так и студенты. Обоснованы принципы подготовки педагога к внедрению дискурсивных технологий. Во-первых, кружковая и индивидуальная научно-поисковая деятельность. Во-вторых, выполнение учеником внеучебных задач, индивидуальная исследовательская и реферативная работа под руководством преподавателя, ученых вуза. В-третьих. занятия в научных обществах, посещение предметного научного кружка, факультативных занятий, работа в лабораториях. В-четвертых, участие в тематических массовых мероприятиях, дополнительное углубление уровня знаний по профильным дисциплинам, реализация творческих запросов на самостоятельную научно-исследовательские работу студентов — будущих педагогов.
Taking as an aim of the thesis of determination and justification of the main contours of philosophical paradigm pedagogical discourse at the beginning of the XXI century in the context of globalization and information transformation of education the philosophical analysis of the concept, nature and sources of the pedagogical discourse are done. Pedagogical discourse, which comprises reacting pupils and teachers, parents and teachers, students together, should always be considered in the broader socio-political context, which defines the "rules of the game" in this area, for example, protecting the rights of the student, culture and traditions of relations between teachers and students, teachers and parents, forms of involvement of parents to participate in school affairs. Thoroughly the characteristics of the subject and object of pedagogical discourse that is both teacher and student are studied. The subject of pedagogical discourse is just that kind of person who knowingly refers to the educational objectives, for himself, his work and its results, that is aware of the conditions, methods and techniques of subject activity. This applies to both teachers and students. Subjective paradigm of education demanded from the teacher to be ready for pedagogical activity of a new type of discourse, based on the principles of dignity and responsibility. Meaning of pedagogical work in this paradigm is the pupil, and the changes that occur to him under the influence of teacher control are teaching. The teacher should be open, naturally, to treat students with confidence, try to understand their position. The teacher as a subject of pedagogical discourse is not only capable to impart knowledge and skills, but he is asserting in his activities, changes himself, evaluates the results and their role in achieving them. Professional teacher changes associated with changes in his students and with the ability to see these changes and build their activities in accordance with them. Teacher who is able to see the uniqueness of the other, makes it possible to see and uniqueness of his relationship with others, and, in the end, his own uniqueness. To enhance the role of the student as the subject of pedagogical discourse scientists propose to reorient the educational process in the following ways: a technocratic training - the development of his subjectivity; with control from the outside - on the distribution of internal self government; with the necessary acquisition of knowledge and skills - to master the methodology, activities, technologies, development of critical thinking; with the traditional practices of learning - the intense vital activity of the subject. The characteristics of scientific and philosophical plane pedagogical discourse at the beginning of the XXI century are shown. Society is facing a number of serious crisis processes globally social, environmental and other character. On the one hand, scientific and technological progress has led to an imbalance between man-made and natural processes, thus threatening the existence of humanity itself. On the other hand, the technocratic tendencies in science and education, the desire to acquire knowledge for the sake of domination over nature has led to the impoverishment of the spiritual component of society, the distortion of the moral principles. Developing actively modem science affects other social spheres of society, first and foremost, on education. Education serves as the most important factor that contributes to adequately address the problems of globalization. Today, scientific knowledge becomes the basis for the organization of people, a necessary condition of their joint activities. It increasingly becomes important to integrate fundamental principles in public life changing traditional forms of bringing people together. Knowledge and information in today's society influence the development of pedagogical discourse. Penetration in almost all spheres of social life of information technology is closely related to the processes of globalization, which essence - a manifestation of the modem scientific and technological revolution. Regarding education and pedagogical discourse it is revealed through the organic connection between science and production, in the conversion of large-scale production in the innovation process in the emergence of a new mode of production based on information technology, which involved both teachers and students. The principles of preparation of the teacher to introduce discursive technologies are substantiated. Firstly, hobby groups and individual scientific search activity. Secondly, the implementation of a pupil extracurricular tasks, individual research and reference work under the guidance of a teacher, university scientists. Third, studies in scientific societies, visit objective scientific circle, elective classes, work in laboratories. Fourth, participation in special public events, further deepening the knowledge on the subjects, the implementation of creative requests for independent scientific research work of students- the future teachers.
