The article is devoted to the problem of autonomous formation of the competence in translation in the context of a personalactivity approach to the learning process. The article describes the concept and place of students’ autonomous work in the modern
educational process. Attention is focused on the personality-activity approach as an effective means of realization of modern
educational goals, which maximally satisfies educational and cognitive needs of modern students. The concept of personalityactivity approach in the historical context is also analyzed. The personality-activity approach is considered in two aspects, namely, personal and activity, which are interrelated and just relative. The personal component is aimed at the formation
of a secondary linguistic personality that is relevant to future philologists and provides the development of the individual as
a whole. The activity component is based on the principles of subject-subject relations between students and the teacher, on
equal partnership cooperation, which implies intensive educational and cognitive activity of students, in particular learning,
when the student learns language and culture, being an active participant in the educational process but not observer / listener.
It provides a positive intellectual-emotional context of learning activities, the opportunity for everyone to show his/her own
activity, creativity and independence. Thus, the central categories of personality-activity approach in the context of autonomous
work are secondary linguistic personality and independent, self-directed and productive activity of students, for the realization
of which the main and effective means of learning scientists consider electronic means of education, to be precise, remote
technologies, which allow to realize purposeful and methodically organized leadership of educational and cognitive activity
of those who study and is based on the use of a wide range of traditional, informational and communicational technologies.
Стаття присвячена проблемі самостійного оволодіння письмовим перекладом майбутніми філологами у контексті особистісно-діяльнісного підходу до навчання. У статті окреслено поняття і місце самостійної роботи студентів у сучасному освітньому процесі. Увага фокусується на особистісно-діяльнісному підході як ефективному засобу
реалізації сучасних освітніх цілей, який максимально задовольняє навчально-пізнавальні потреби сучасних студентів. Також аналізується поняття особистісно-діяльнісного підходу в історичному контексті. Особистісно-діяльнісний підхід розглядається у двох аспектах, а саме особистісному і діяльнісному, які взаємопов’язані та поділяються
лише умовно. Особистісний компонент направлений на формування вторинної мовної особистості, що є актуальним
для майбутніх філологів, і передбачає розвиток особистості в цілому. Діяльнісний компонент базується на засадах
суб’єкт-суб’єктних відносин між студентами та викладачем, на рівно партнерському співробітництві, що передбачає інтенсивну навчально-пізнавальну діяльність студентів, зокрема учіння, тобто студент засвоює науку та культуру, будучи активним учасником освітнього процесу, а не спостерігачем/слухачем. Це забезпечує позитивний інтелектуально-емоційний контекст навчальної діяльності, можливість кожного виявити власну активність, креативність
та самостійність. Таким чином, центральними категоріями особистісно-діяльнісного підходу в контексті самостійної роботи є вторинна мовна особистість та самостійна та продуктивна діяльність студентів, для реалізації якої
основними та ефективними засобами навчання науковці вважають електронні засоби навчання, а саме дистанційні
технології, які дозволяють реалізувати цілеспрямоване та методично організоване керівництво навчальною та пізнавальною діяльністю тих, хто навчається, і базуються на використанні широкого спектру традиційних, інформаційних
та комунікаційних технологій.
