Стаття присвячена актуальності та перспективам формування української національної ідеї як інструменту консолідації й інтеграції української нації та соціуму. Розглянута проблема кореляції понять «консолідація» та «інтеграція». Термін «консолідація» може мати як «позитивне», так і «негативне» забарвлення, в залежності від мети останньої. Інтеграція – завжди позитивний органічний еволюційний процес. Дослідницька увага зосереджена на тому, що інтеграційний потенціал національної ідеї залежить від її змістовного наповнення та характеру суб’єктів, що формують останню. Адже тлумачити національну ідею можна, звертаючись до комплексу традиційних цінностей: самостійність, соборність, самобутність, патріотизм, набожність, ірраціоналізм, індивідуалізм, анархізм тощо; ідей відкритості України до засвоєння європейських ліберально-демократичних інститутів; в розумінні України як межі між Сходом і Заходом тощо. Відповідно до суб’єкта, що її формує – якщо національна ідея висувається прогресивною соціальною силою, то прогресивною буде її втілення. Коли ж її несе суспільству регресивна сила, то ідея стає руйнівною. Свідченням є перетворення ідеї національного відродження у Німеччині 1930-х рр. на ідею націоналізму, расової вищості.
У статті наголошується, що завдання держави, у цьому у контексті, навпаки, – приводити до спільного знаменника, узгоджувати групові інтереси, прагнути до компромісу та сіяти злагоду у соціумі. Будь-яка політична ідеологія, у випадку формування її як державної, у тому числі націоналізм, не може відповідати цій меті. Пов’язаність національної ідеї з націоналізмом отримала втілення на практиці в масовій свідомості лише на вітчизняному ґрунті. Розглядаючи національну ідею на науковому рівні, можна констатувати, що майже всі політичні ідеології, окрім інтернаціоналістичних лівих, мають свою точку зору щодо останньої. Національна ідея повинна генеруватися на «етиці солідарності» та постійного діалогу між різними спільнотами у суспільстві. Основою такого діалогу є збереження культурної різноманітності; визнання кожної етнічної культури важливою, необхідним складником культури загальнонаціональної; проведення загальнонаціональних дискусій з найбільш актуальних проблем суспільного розвитку; розроблення та реалізація міжрегіональних гуманітарних програм з метою нарощування комунікативного потенціалу нації; підвищення відповідальності етнічних спільнот за долю країни й держави.
The article is devoted to the relevance and prospects of forming the Ukrainian national idea as a tool for consolidation and integration of the Ukrainian nation and society. The problem of correlation of concepts of "consolidation" and "integration" is considered. Consolidation can happen both with negative and positive colors, looking at what is consolidating around. At the same time, "integration" is a priori good. If consolidation can be accomplished by certain inorganic, unnatural means to the community based on situational factors, then integration is, in our view, always an organic evolutionary process. Research focuses on the fact that the integration potential of a national idea depends on its substantive content and the nature of the subjects that form the latter. After all, one can interpret the national idea by referring to a set of traditional values: independence, catholicity, identity, patriotism, piety, irrationalism, individualism, anarchism, etc.; ideas of Ukraine's openness to the absorption of European liberal-democratic institutions, in the understanding of Ukraine as a border between East and West, etc. Accordingly, for the entity that shapes it - if a national idea is put forward by a progressive social force, then its progressive embodiment will be progressive. When regressive power carries it, the idea becomes destructive. The testimony is the transformation of the idea of national revival in Germany in the 1930s - to the idea of nationalism, racial superiority. The state's task is to lead to a common denominator, reconcile group interests, seek compromise and sow harmony. And this role is unlikely to be matched by the existence of any state ideology, including nationalism. It should be emphasized that the affiliation of the national idea with nationalism has only been practically implemented on the domestic soil in practice. If we look at the national idea more broadly, from a scientific point of view, it should be noted that its formation marked all ideologies except the exceptionally internationalist leftists. Another thing is that they have a different meaningful embodiment. The national idea must be based on an "ethics of solidarity" and a constant dialogue between different communities in society. The basis of such dialogue is the preservation of the principle of cultural diversity; recognition of each ethnic culture as an important and necessary component of a nationwide culture; conducting large-scale national discussions on the most pressing problems of social development; developing and implementing interregional humanitarian programs to enhance the nation's communication potential; increasing the responsibility of ethnic communities for the fate of the country and the state.
