Нова українська школа: спроба філософсько-антропологічного осмислення

Abstract

Аналізується освітня концепція «Нова українська школа» в контексті філософської антропології, «людиномірності» освітнього пізнання та нового підходу до феномена людини, зокрема, подолання методології антропоцентризму. Поглиблено інтерпретаційне обґрунтування значущості нового способу мислення для формування нового змісту освіти, нових освітніх програм та моделей. Обґрунтовано положення про нового українського вчителя як майстра прокладання траєкторії життєвого шляху особистості (від дитини до молодої людини), яка перебуває в неврівноваженому стані. Показано, що буття в умовах цивілізаційної невизначеності прирікає людину на соціальну невпевненість, посилює пасивність, призводить до байдужості. Проте завдяки освіті, самоорганізовуючись і саморозвиваючись, індивід оволодіває сучасними науковими знаннями і глобальними компетентностями, може потурбуватися про своє існування, протистояти згубним тенденціям олігархічного неофеодалізму, прогнозувати характер перебігу соціальних та культурних процесів, самостійно розв’язувати свої проблеми і бути успішним. Розв’язання ключової проблеми державної освітньої політики – підвищення якості знань – автор пов’язує з науково-дослідницьким проектом розвитку закладів загальної середньої освіти на засадах трансгуманітарної методології, підкріпленої новою філософською антропологією, філософією складності, самоорганізації, нестабільності та креативного мислення.

Анализируется образовательная концепция «Новая украинская школа» на основе философской антропологии, «человекомерности» образовательного познания и необходимости нового подхода к феномену человека, в частности, преодоления методологии антропоцентризма. Обосновано положение о новом украинском учителе как мастере формирования траектории жизненного пути личности (от ребенка до молодого человека), находящейся в состоянии неравновесности. Показано, что бытие в условиях цивилизационной неопределенности обрекает человека на социальную неуверенность, усиливает пассивность, приводит к равнодушию. Однако благодаря образованию, самоорганизовываясь и саморазвиваясь, индивид овладевает современными научными знаниями и глобальными компетенциями, может позаботиться о своем существовании, противостоять губительным тенденциям олигархического неофеодализма, прогнозировать характер социальных и культурных процессов, самостоятельно решать свои проблемы и быть успешным. Решение ключевой проблемы государственной образовательной политики – повышение качества знаний – автор связывает с научно-исследовательским проектом развития учреждений общего среднего образования на основе трансгуманитарной методологии, подкрепленной новой философской антропологией, философией сложности, самоорганизации, нестабильности и креативного мышления. Уделяется особое внимание интерпретационному обоснованию значимости нового способа мышления для формирования содержания образования, новых образовательных программ и моделей.

Attention is shifted to the educational concept of the “New Ukrainian School” on the basis of philosophical anthropology, “humaneness” of educational cognition and the need for a new approach to the phenomenon of man, in particular, overcoming the methodology of anthropocentrism. The main collisions of anthro-pocentrism are highlighted and the need for refusal from this ideological and methodological principle in the design of educational strategies and practices is shown. Under the conditions of the emergence of a new anthropo-social structure, which is characterized the emergence of a new period of development of human civilization, the problem of forming a new teacher is actualized. The position of the new Ukrainian teacher as the master of the trajectory of the person‘s life path (from the child to the young man), which is in an unbalanced condition, is substantiated. It is shown that being in conditions of civilizational uncertainty dooms a person to social uncertainty, strengthens passivity, which leads to indifference. However, thanks to education, self-organizing and self-developing, the individual takes possession of modern scientific knowledge and global competencies, can take care of his existence, confront the destructive tendencies of oligarchic neo-feudalism, predict the nature of the flow of social and cultural processes, independently solve his problems and be a successful subject. The author connects the solution of the key problem of the state educational policy - improving the quality of knowledge - with the research project of developing general secondary education institutions on the basis of the transhumanitarian methodology, reinforced by a new philosophical anthropology, philosophy of complexity, self-organization, instability and creative thinking. To overcome the educational crisis of critical reflection, not only the idea of a new Ukrainian school is required, a reform of thinking is necessary. The interpretation of the significance of the new way of thinking for forming new content of education, new educational programs and models is deepened.