In the article the J. Derrida’s deconstruction interpretation is reasoned as a detonation. The deconstructor demonstrates that the strategic inflexion in a reading should be started from the tactics of rereading of already written as a «reading in between of lines». Derrida tries to revoke a «logocentric» intonation in favour of, as he thought, «grammatological» articulation. If it was true, we dealt with a field of unbounded, undivided tonation, the every in-of which had been always abrogated beforehand. However, in fact his deconstruction gives a voice those detonations, which will hardly have it as of right. When «Of grammatology» author was deconstructing texts he reread, he proceeded from «really obvious» in-tonation (there was supposed that the whole “logocentric” epoch was tuned on it), and aspired to interpret unheard before de-tonations instead of to balance in a field of tonation. It means his focal point is detonation (dispersion, scattering, burst etc.). As a result, «detonational processes» were activated in his own text too. Grammatological version of philosophy texts reading (detonation) is extrapolat¬ed on a modern learning approach. We suggest exploring the difference between the teacher-centred strategy and the learner-centred strategy. Derrida revocates «logocentric» intonation the same as he declines any subordination, which is focused mode of a lector-expertize’s voice as the only source of sense, in favour of «grammatological» articulation In fact the deconstruction gives voice to sup-pressed detonation. Maximum of such diffusion allows us to acknowledge students have equal rights to be sources of sense. In West-European teaching discourse it names learner-centred strategy. The conclusion is that the new Derrida’s strategy of reading is divided on three tactic steps, two of which he could perform himself and showed to us, while he could only detect third one by his intuition and invited us to step there ourselves. The first step is the intoning as guiding lines obtaining for the next steps. Philosophy (metaphysics) is opened through traditional «intono-logical» (logocentric) reading strategy. The second step is «suspension» of intonation’s dictat for the sake of dе-tonation of the intoned (any mistake has a positive value. The third step is articulation as perfect techniques of simultaneous reading of in- and de-tonations in their inversely corresponding completeness, which opens the whole field of tonation. The model of the lack of domination pro-motes the learning situation as a «just play» for all participants: a freed from com¬mand role instructor just as one of equal-righted participants of learning process becomes the same learner as students. So every time they together should look for knowledge in the other way then before.
Граматологічна версія читання філософських текстів (тлумачимо її як детонацію)екстраполюється на сучасні освітні підходи. Пропонується осмислення різниці між методикою, націленою на лідерську роль лектора (teacher-centered strategy)та методикою, зорієнтованою на особистість студента (learner-centered strategy). Деконструктор ревокує «логоцентрич¬ну» інтонацію (відхиляє субординацію – зосередженість на голосі лектора-експерта як єдиного джерела сенсу)на користь «граматологічної» артику¬ляції. Фактично деконструкція дає голос замовчаним детонаціям. Макси-мальне розосередження дозволяє визнати студентів рівноправними дже¬релами сенсу, що в західно-європейському освітньому дискурсі називається особистісно-орієнтованим підходом. Стратегія деконструкції розкладена на три тактичних кроки: 1)традиційне інтонування відкриває філософію; 2)«призупинка» інтонації задля де-тонування проінтонованого (помилка як позитивна цінність); а 3)артикуляція як довершена техніка одночас¬ного зчитування ін-і де-тонацій в їхній взаємнообумовленій повноті має відкривати все поле то нації. Модель «без домінації» сприяє «справедливій грі»: інструктор, утримуючись від командної ролі, як рівноправний учасник навчального процесу сам стає учнем нарівні зі студентами, здобуваючи зна¬ння щоразу в інший спосіб.