Теорія напівосвіти

Abstract

The theory of half- education was presented at first on the congress of German sociologists (1959). The tendencies regarded in this theory are really taking place in the contemporary education and have determining its crises, which becomes more evidence in the social and cultural contexts of the later capitalism. The theory of half-education is rethinking and actualizing of the conceptualizations of education and culture in the German idealism, Marxism and Freudianism, explicating the dialectic of Enlightenment through diagnostics of its degenerations and deformations in the options of the alien spirit, what has a very dangerous consequence of the liquidation of culture that is converting into the mas one. Half-education is parasitizing on the idea of education which has intrinsic contradictions: its conditions are the individual autonomy and social freedom, but it is depending on society. Id demands both: the individual autonomy and social adaptation. These contradictions can be overcame by the application of the negative dialectic, which joins complementary the critic of education and the critic of society opening new perspectives for them.

Теорія напівосвіти Адорно була вперше представлена як доповідь на З’їзді німецьких соціологів (1959). В ній розглядаються тенденції, що відбуваються у сучасній освіті і обумовлюють її кризу, яка загострюється у соціокультурних контекстах пізнього капіталізму. Теорія напівосвіти переосмислює і актуалізує концептуалізації освіти та культури у німецькій класичній філософії, марксизмі і фройдизмі, розкриваючи діалектику просвітництва через діагностику спотворень і деформацій освіти в опціях відчуженого духа, що криє у собі небезпеку ліквідації культури, яка перетворюється на масову, і руйнації людського буття через інструменталізацію свідомості та примусову адаптацію. Напівосвіта паразитує на ідеї освіти, яка є внутрішньо суперечливою через поєднання настанов на автономію та адаптацію. Подолання цієї суперечності можливе через негативну діалектику, яка комплементарно поєднує критику суспільства і критику освіти, відкриваючи для них нові горизонти.