According to the challenges of globalization age and demands of international
community to determine the role and content of education in the processes of
transformation, internationalization and integration, there are some problems of
transformative education for adults both on theoretical and practical plane: what
is a nature of “Holistic Subjectivity’s” transformation; which role do rational and extra-rational components of cognitive processes perform; what adequate pedagogical practices should be; what creative potential of individuals is revealed through new semantic horizons. In the process of intersubjective becoming, the theory of transformative learning, founded by Jack Mezirow, has found both its internal and external development potential. The first one is ability of the Theory to self-transformation on the basis of scientific communication, critical reflection and rational discourse. The second one is related to openness and inclusiveness of the Theory in pluralistic space of methodologies of the transdisciplinary science. The combination of internal and external development factors has created the conditions for implementation of a methodological turn-shifting emphasis from rational-cognitive paradigm to enactivism as a concept that is based on the principles of holism, corporeality, affectivity, emotionality of cognitive processes and their self-organization as complex dynamic systems. This allowed us to look at the person’s transformation
as a corporeal and affective reframing and make a conclusion about his important
role in the transformative adult learning. In the context of the given methodological turn, the main task is to mobilize researchers’ attention to the nature and role of all extra-rational components of transformative learning. It is the enactivist approach, including theory of selforganization of complex dynamical systems, which can help us clarify the role of feelings and dynamics of a holistic living body in the person’s transformation.
Відповідно до викликів епохи глобалізації та вимог міжнародної спільноти щодо визначення ролі і змісту освіти в процесах трансформації, інтернаціоналізації та інтеграції постає проблема трансформативної освіти для дорослих як у теоретичній, так і практичній площині: якою є природа трансформації «цілісної
людини», яку роль виконують раціональні та екстра-раціональні складові когнітивних процесів, якими мають бути відповідні педагогічні практики, який
творчий потенціал індивідів може бути реалізований у нових смислових горизонтах. В процесі інтерсуб’єктивного становлення Теорія трансформативного навчання, заснована Джеком Мезіроу, віднайшла як внутрішній потенціал розвитку, так і зовнішній. Перший полягає в здатності Теорії до амотрансформації
на засадах наукової комунікації, критичної рефлексії та раціонального дискурсу. Другий пов’язаний з відкритістю та інклюзивністю Теорії у плюралістичному просторі методологій трансдисциплінарної науки. Поєднання внутрішніх
і зовнішніх чинників створило умови для здійснення методологічного повороту
– перенесення акценту з раціонально-когнітивістського підходу на енактивізм
як концепцію, що базується на принципах холізму, тілесності, афективності,
емоційності когнітивних процесів та їх самоорганізації як складних динамічних
систем. Це дозволило поглянути на трансформацію особистості як на тілес-
но-афективний рефреймінг і зробити висновок про його важливу роль в транс-
формативному навчанні дорослих. В контексті зазначеного методологічного повороту постає завдання мобілізації дослідницької уваги науковців до природи і ролі всіх екстра-раціональних складових трансформативного навчання. В цьому питанні саме енактивістський підхід, включаючи теорію самоорганізації складних динамічних систем, може допомогти нам прояснити роль почуттів і динаміки цілісного живого тіла в трансформації особистості.
