Матетика – трансдисциплинарная парадигма образования (случай биоэтики)

Abstract

Целью статьи является использование ресурсов философии трансдисциплинарности для обоснования актуальности и эвристической значимости понятия «матетика», введённого чешским педагогом-гуманистом Я. А. Коменским три столетия назад для различения и установления координаций в едином образовательном процессе педагогических практик обучения и само-обучения студентов. Современная интерпретация идей матетики на примере проблем биоэтического образования осуществляется с привлечением концепции философии науки Т. Куна и Р. Мертона в кон-тексте постнеклассических исследований. Введено представление о «синдроме парадигмальности», которое возникает как результат философской рефлексии над особенностями становления постнеклассической матрицы развития современного научного знания. Одним из определяющих его факторов является концептуализация и институализация процессов обеспечения преемственности знаний (образования) и постоянных инновационных преобразований, про-исходящих в обществе. Наиболее адекватной формой философско-методологической рефлексии в этой ситуации, по мысли автора, является философия трансдисциплинарности как интегрирующий механизм не только дисциплинарного знания, но и образования и инноватики – необходимых составляющих социальной системы, направленной на самообновление. Философия трансдисциплинарности и философия образования имеют во многом аналогичное парадигмальное строение, ориентированное целевой причиной действующего лица на самообучение – матетику. Целевая причина задает проектный характер парадигмальных построений в образовании и биоэтике. В первую очередь, это уточнение проблемного поля, обучение и научение действовать в нем согласно существующим правилам и креативному характеру проектной деятельности, а также ориентация на ценностные приоритеты сообщества, выраженные как в символических обобщениях, так и неявных формах (М. Поляни) личностного знания и практики.

Метою статті є використання ресурсів філософії трансдисциплінарності для обґрунтування актуальності і евристичної значимості поняття «матети-ка», уведеного чеським педагогом-гуманістом Я. А. Коменським три століття тому для розрізнення і встановлення координацій в єдиному освітньому процесі педагогічних практик навчання і самонавчання студентів. Сучасна інтерпретація ідей матетики на прикладі проблем біоетичної освіти здійснюється із залученням концепції філософії науки Т. Куна і Р. Мертона в контексті постнекласичних досліджень. Уведено уявлення про «синдром парадигмальності», яке виникає як результат філософської рефлексії над особливостями становлення постнекласичної матриці розвитку сучасного наукового знання. Одним із визначальних його чинників є концептуалізація і інституалізація процесів забезпечення наступності знань (освіти) і постійних інноваційних перетворень, що відбуваються в суспільстві. Найбільш адекватною формою філософсько-методологічної рефлексії в цій ситуації, на думку автора, є філософія трансдисциплінарності як інтегруючий механізм не тільки дисциплінарного знання, а й освіти та інноватики – не-обхідних складових соціальної системи, спрямованої на самовідновлення. Філософія трансдисциплінарності і філософія освіти мають багато в чому аналогічну парадигмальну будову, орієнтовану цільовою причиною дієвої особи на самонавчання – матетику. Цільова причина задає проектний характер парадигмальних побудов в освіті і біоетиці. В першу чергу, це уточнення проблемного поля, навчання і научіння діяти в ньому згідно з існуючими правилами і креативним характером проектної діяльності, а також орієнтація на ціннісні пріоритети спільноти, виражені як в символічних узагальненнях, так і неявних формах (М. Поляні) особистісного знання і практики.

The novelty of the article is related to the use of the resources of the philosophy of transdisciplinarity to justify the relevance and heuristic importance of the concept of “Mathetiks”, introduced by the Czech pedagogue-humanist Jan Amos Comenius (Komensky) to refer to practices of self-education. The aim of the article is to use resources of the philosophy of transdisciplinarity to justify the relevance and heuristic importance of the concept of “Mathetiks”, introduced by the Czech pedagogue-humanist J. A. Kоmensky three centuries ago to distinguish and establish coordination in the unified educational process of pedagogical practices of teaching and self-learning of students. The modern interpretation of the ideas of mathetiks (on the example of the problems of bioethical education) is carried out with the implementation of the concepts of the philosophy of science Th. Kuhn and R. Merton in the context of post-nonclassical studies. The notion of „paradigmatic syndrome“, which arises as a result of philosophical reflection on the peculiarities of the formation of the post-classical matrix of the development of modern scientific knowledge, is introduced. One of its defining factors is the conceptualization and institutionalization of processes to ensure continuity of knowledge (education) and constant innovative changes taking place in society. The most adequate form of philosophical and methodological reflection in this situation, according to the author, is the philosophy of transdisciplinarity as an integrating mechanism not only of the disciplinary knowledge, but also of education and innovation, the necessary components of the social system aimed at self-renewal. The philosophy of transdisciplinarity and the philosophy of education have in many ways similar paradigm structures, oriented target cause of the actor on self – education -mathetiks. The target specifies the reason for the project-based nature of the paradigmatic constructs in education and bioethics. First of all, this is the clarification of the problem field, training and teaching to act in it according to the existing rules and the creative nature of project activities. Orientation to the value priorities of the community expressed both in symbolic generalizations and implicit forms (M. Polanyi) of personal knowledge and practice.