Екзистенційно-діалогічна філософія освіти, представлена насамперед О.Больновом (сучасний «оптимістичний», «позитивний екзистенціалізм»), вбачає сенс і засновки педагогічних відносин у міжособистісних зв’язках, у взаємозв’язку Я і Ти. У своїх висхідних філософських позиціях вона спирається на «філософію життя» і, головним чином, – на екзистенціалізм як у класичному, так і в «оптимістичному» його варіанті. Прихильники цього напряму прагнуть відкинути технократичні концепції, які підміняють процес виховання маніпулюванням особою. Виходячи з тези про неповторність, унікальність особистості, що розкривається в граничних ситуаціях, прихильники цього підходу не визнають цілком домінуючої ролі соціального середовища у формуванні людини. Середовище, на їхню думку, може лише завдати колосального збитку її етичному самозростанню, оскільки соціальні інститути націлені на уніфікацію особистості та її поведінки. Етичне ж виховання, навпаки, покликане розкрити індивідуальні якості і здібності особистості, що сприятиме збереженню моральнісної сутності особистості у процесах набуття знань, розвитку інтелекту та в системі освіти. У формуванні унікальної особистості послідовники ірраціоналізму вбачають перешкоду тоталітарним виявам та небезпекам. На їхню думку, формування неповторної, унікальної особистості є не що інше, як процес саморозвитку і самовиховання, який припускає подолання у поведінці людини «масовізаційних» тенденцій, бо справжні виховання і освіта не можуть мати своїм об’єктом виключно маси. Завдання освіти і виховання вони вбачають у тому, щоб відвести унікальну особистість від масового, «колективістського суспільства» як джерела «несправжнього буття». Але замикання процесу освіти/виховання на окремому суб’єкті, ізоляція його від соціальних зв’язків і відносин різко обмежує реальні можливості формування активної особистості, хоча прихильники такого підходу проголошують це однією з головних цілей виховання. Крім того, самоізоляція особистості посилює її відчуженість у світі, робить її усе більш беззахисною перед лицем антигуманних тенденцій глобального суспільства.
Экзистенциально-диалогическая философия образования, представ-ленная, прежде всего, О. Больновым (современный «оптимистичный», «позитивный экзистенциализм»), видит смысл и предпосылки педагогических отношений в межличностных связях, во взаимосвязи Я и Ты. В своих исходных философских позициях она опирается на «философию жизни» и главным образом – на экзистенциализм как в классическом, так и в «оптимистическом» варианте. Сторонники этого направления стремятся отбросить технократические концепции, которые подменяют процесс воспитания манипулированием. Исходя из тезиса о неповторимости, уникальности личности, которая раскрывается в предельных ситуациях, сторонники этого подхода не признают доминирующей роли социальной среды в формировании человека. Среда, по их мнению, может лишь нанести колоссальный ущерб его нравственному самовозрастанию, поскольку социальные институты нацелены на унификацию личности и ее поведения. Нравственное же воспитание, наоборот, призвано раскрыть индивидуальные качества и способности личности, что будет способствовать сохранению нравствен-ной сущности личности в процессах приобретения знаний, развития интеллекта и в системе образования. В формировании уникальной личности по-следователи иррационализма видят препятствие тоталитарным проявлениям и опасностям. По их мнению, формирование неповторимой, уникальной личности есть не что иное, как процесс саморазвития и самовоспитания, который предполагает преодоление в поведении человека «массовых» тенденций, ибо настоящие воспитание и образование не могут иметь своим объектом исключительно массы. Задачи образования и воспитания они видят в том, чтобы отвести уникальную личность от массового, «коллективистского общества» как источника «ненастоящего бытия». Но замыкание процесса образования/воспитания на отдельном субъекте, изоляция его от социальных связей и отношений резко ограничивают реальные возможности формирования активной личности, хотя приверженцы такого подхода провозглашают это одной из главных целей воспитания. Кроме того, само-изоляция личности усиливает ее отчужденность в мире, делает ее все более беззащитной перед лицом антигуманных тенденций глобального общества.
An existential-dialogical philosophy of education, mainly represented by O. Bollnow (modern «optimistic», «positive existentialism»), underlines the meaning and background of the pedagogical relationship in interpersonal relationships, the relationship between I and You. In its initial philosophical positions, it is based on the «philosophy of life» and mainly on existentialism both in the «classical» and «optimistic» versions. Supporters of this direction tend to discard the technocratic concepts which substitute for the process of education with the manipulation of person. Based on the thesis of uniqueness, the uniqueness of the individual, which is revealed in extreme situations, the supporters of this approach do not recognize the dominant role of the social environment in the formation of man. The environment, in their view, can only cause enormous damage to its moral self-development, since social institutions are aimed at the unification of personality and its behavior. Moral education, on the contrary, is intended to reveal the individual qualities and abilities of the individual, which will help to preserve the moral essence of the individual in the processes of knowledge acquisition, development of intelligence and in the education system. In the formation of a unique personality, the followers of irrationalism see an obstacle to totalitarian manifestations and dangers. In their opinion, the formation of a uniqueness, unique personality is nothing more than a process of self-development and self-education, which involves overcoming in human behavior «mass» trends, because the real education and education could not have their object exclusively in mass area. They see the tasks of education and upbringing as taking a unique personality away from the mass, «collectivist society» as a source of «false existence». But the closure of the process of education/upbringing on a separate subject, its isolation from social ties and relations dramatically limits the real possibility of forming an active personality, although the adherents of this approach proclaim this one of the main goals of education. In addition, the self-isolation of the individual increases its alienation in the world, making it increasingly vulnerable to the anti-human tendencies of global society.
